«Перед початком роботи Верховної Ради депутатам варто танцювати бойовий гопак», – запропонував Мирослав Маринович

Цьогорічна піша проща зі Львова до Унева, в якій взяло участь понад 1100 осіб, відбувалася під гаслом «Молитва за Україну: Пресвятая Богородице, спаси нас!» Дев’ятнадцята за ліком, традиційна духовна мандрівка до Святоуспенської Унівської лаври, на цей раз мала свої особливості. Духовний провідник пішої ходи, священик Юстин (Бойко), ієромонах Студитського уставу, організував перед прочанами виступи видатних людей сучасності, які любов до Бога та України засвідчили власним життям. Так перший день паломництва увінчала тепла зустріч вірян в місті Звенигород з письменником Євгеном Сверстюком (м. Київ). Наступного вечора, в селі Станимир з учасниками прощі спілкувався відомий публіцист, дисидент, правозахисник, нині віце-ректор Українського католицького університету, Мирослав Маринович (м. Львів). «Звертаюся до вас усіх, втомлених фізично, але сповнених духом молитви, жертви, покори. Мені хочеться сьогодні говорити про три складові частини гасла, під яким йде проща: Україну, за яку ви молитеся; Богоматір, до якої ви молитеся; спасіння, якого ви просите», – розпочав бесіду промовець. Щодо України, то, на думку Мирослава Мариновича, Господь дав нині нашій державі великий дар буття. Адже в інші епохи ми давним-давно б зникли з лиця землі – нас би розпаювали, розшматували, знищили. Це вже не раз відбувалося в українській історії. Тепер, переконує віце-ректор УКУ, Божим промислом існує така геополітична ситуація, за якої ліквідувати Україну вже не просто. Хоча бажаючих вистачає. «Сьогодні в країні бенкетує Сатана, – застерігає релігієзнавець. – Маємо жахливий занепад моралі. Передовсім це видно на прикладі влади. Бідкаємось щодо різних криз: економічної, політичної, фінансової… Але все це зводиться до страшної кризи духовності. І в цьому головна причина наших бід». Автор численних книг, як то «Україна на полях Святого Письма», «Спокутування комунізму», «Україна: дорога через пустелю», «Євангеліє від юродивого» – каже, що дехристиянізація наших душ нині сягає апогею. Українське суспільство, за висловом Мирослава Мариновича, забуло, що таке християнство і живе за законами джунглів. А це є ті широкі ворота, через які багато хто ходить, однак вони ведуть до погибелі. Колишній політв’язень міркує: «Ми просимо у Бога, щоб послав нам братолюбіє. Чим можна підкріпити цю молитву? Колись були дикі племена, які мали ритуальні танці. Учені встановили, що такі хореографічні обряди здатні виводити з організму надмір агресії. Відповідно, так можна долати схильність до насильства. Не знаю, може варто депутатам перед початком роботи у Верховній Раді щоразу танцювати бойовий гопак? Щоб врешті вони подолали той синдром роз‘єднання і примирилися між собою». Згідно з теорією Мариновича, усе починається доволі невинно – зі щоденних людських реакцій на звичайні побутові речі: поведінка в транспорті, на базарі, в суспільному місці. Найменша кривда викликає праведний гнів та провокує бажання відплати. І ми пускаємося морального берега. А це часто відображається в політичному житті. Бо така сама аргументація лунає в кулуарах ВР і спричиняє ланцюгову реакцію. «Наш улюблений національний вид спорту – поділитися на дві команди, щоб було з ким ворогувати. Друге хобі українця – знайти винного і з відчуттям праведного гніву та власної ангельської безгрішності звалити на нього всю відповідальність за проблеми. Яким потужним впливом нині користується Греко-Католицька й Православна Церкви в Україні. Ми пишаємося високою релігійністю нашого народу. І водночас б’ємо всі рекорди з хабарництва. Як одне з другим суміщається в наших душах?», – дивується колишній член-засновник Української Гельсінської групи. І рекомендує починати змінювати Україну змінюючи себе. Бо тільки преображенням власних душ, народ зможе преобразити державу. На завершення зустрічі о. Юстин подякував Мирославу Мариновичу за щирість і від імені всіх прочан подарував розкішний букет з польових трав та квітів. «Хочемо дати вам прочанську пам’ятку – маємо молитву, з якою йшли, і поля, якими йшли. З тих українських полів ми назбирали різного зілля. Це символічний дарунок, щоб ви пам’ятали, що слово, промовлене до народу, обов’язково дасть добрий плід», – резюмував о. Юстин.

Департамент інформації УГКЦ