Папа Венедикт XVI: Церква має засвідчити на дії відповідальність за створіння

7 липня, напередодні саміту Великої Вісімки, у Ватиканському прес-центрі була презентована соціально-екологічна енцикліка Папи Венедикта ХVI «Caritas in veritate» (Любов у істині). Основною темою енцикліки є питання цілісного та гармонійного розвитку людини згідно свого Божественного прототипу – розвитку, згідно орієнтирів Божої Любові та Істини. Відповідно, саме дефіцит правдивого розвитку людини, дефіцит належної екології людини, породжує низку проблем у її соціальному та природному довкіллі. Згідно із словами Святішого Отця, «у протиріччі до правдивого розвитку є вважати природу важливішою від особи», однак, з іншої сторони неправомірно є вважати «природне довкілля виключно як матерію, якою ми можемо своєвільно розпоряджатися» (48). Природа є величним твором Бога-Творця, в якому є закладений порядок, а також цілі та критерії для мудрого управління зі сторони людини. Якщо ж звести природу виключно на сукупність матеріальних речей, то подібне світобачення стає «джерелом насильства стосовно довкілля та мотивує до безвідповідальної поведінки стосовно природи людини» (48). В контексті ставлення сучасного людства до Божих дарів природи, Папа констатує «невідкладну моральну необхідність нової солідарності». До такої солідарності, згідно понтифіка, є особливо зобов’язані технологічно високорозвинуті суспільства, «які можуть і мусять знизити свій рівень енергоспоживання» (49). Папа наголошує, що екологічна відповідальність носить глобальний характер, оскільки мова йде про все Боже створіння, на дари якого мають право також наступні покоління. «... Ми не сміємо передати нащадкам зруйноване довкілля. Люди уповноважені здійснювати відповідальне управління природою, захищати її, використовувати, і також у нових формах та завдяки передовим технологіям культивувати, щоб вона змогла гідно прийняти і прохарчувати своє населення» (50).   Захист довкілля, ресурсів та клімату вимагає спільних дій на міжнародному рівні. Особливо важливим для розв’язання екологічного питання Папа вважає зміну стилю життя сучасного суспільства, що «схиляється до конзумізму та гедонізму і залишається байдужим до завданої довкіллю шкоди» (51). Енцикліка виявляє взаємозалежність економіки, культури, миру та екології: «Прогресуюче поширення пустинь і збідніння деяких аграрних регіонів є також результатом збідніння та відсталості проживаючого тут населення. Завдяки ж сприянню економічному та культурному розвитку цього населення захищається також природа. Як багато природніх ресурсів було знищено через війни! Мир народів та між народами є запорукою більш дієвого захисту довкілля» (51). Особливу увагу Папа Венедикт ХVI присвячує питанню відповідальності Церкви за природне довкілля: «Церква має відповідальність за створіння і мусить дану відповідальність засвідчити на дії перед громадськістю» (51). Однак, за словами Святішого Отця, Церква мусить не просто стояти у службі захисту спільної спадщини всіх людей – Божих дарів землі, води та повітря, але «насаперед вона покликана захищати людину від самознищення» (51). Щоб вберегти природу є недостатніми стимулюючі чи обмежуючі заходи, або ж повчання. Все це важливі допоміжні середники, однак «рішаючою проблемою є моральна поведінка суспільства» (51). Відповідно, згідно вчення понтифіка, Церква є в першу чергу відповідальна за формування «екології людини», яка є передумовою екології довкілля.

 Інформаційна служба
Бюро УГКЦ із питань екології