Папа Франциск: «Господь запитуватиме нас не про юрисдикцію, а про любов»

В час, коли надмірні поділи та нерівність загрожують мирові, відчуваємо поклик бути творцями діалогу та будівничими цивілізації зустрічі. На це звернув увагу Папа Франциск, промовляючи у суботу, 14 вересня 2019 року до католицьких єпископів східного обряду Європи, приймаючи їх у Ватикані з нагоди завершення їхньої щорічної зустрічі, яка від 12 до 14 вересня відбувалася в Папській українській колегії святого Йосафата на тему: «Екуменічна місія Східних Католицьких Церков Європи в сьогоденні».

«Ваша зустріч, організована під егідою Ради Єпископських Конференцій Європи, показує нам обрядове багатство Католицької Церкви на континенті, що не обмежується латинською традицією. Бачу між вами багато представників різних Церков візантійської традиції, чимало – з дорогої України, але також представників Близького Сходу, Індії та інших регіонів, які знайшли притулок у європейських країнах», – зазначив Святіший Отець, цитуючи декрет Другого Ватиканського Собору «Orientalium Ecclesiarum», який стверджує, що «різноманітність не лише на шкодить єдності Церкви, більше того, вона її показує».

У цьому контексті Папа згадав про те, як на початку червня, відвідуючи Румунію, він очолив беатифікацію семи єпископів-мучеників Румунської Греко-Католицької Церкви. Це, за його словами, було нагодою засвідчити вдячність Католицької Церкви та Наступника святого Петра за свідчення вірності сопричастю з Єпископом Риму.

«Ця вірність – це цінний коштовний камінь вашої спадщини віри, незатерта характерна ознака, про що нам нагадує один з румунських мучеників, який перед тими, хто вимагав зректися його католицького сопричастя, сказав: “Моя віра – це моє життя”. Католицьке сопричастя є частиною вашої особливої ідентичності, яка нічого від неї не забирає, більше того, причиняється до її повноцінного здійснення, наприклад, захищаючи від спокуси замикатися у собі та впадати у національний чи етнічний фаворитизм, який виключає інших», – підкреслив Папа Франциск, додаючи, що саме заступництво святих і блаженних мучеників, які живуть «досконалим сопричастям» у небі, спонукає нас до постійного шляху «очищення церковної пам’яті» та прагнення дедалі більшої єдності з усіма віруючими в Христа.

«Також і Другий Ватиканський Собор і Кодекс канонів Східних Церков, – додав Святіший Отець, – нагадують нам, що ви є хранителями особливої місії на екуменічній дорозі».

За словами Наступника святого Петра, сьогодні, коли зростання нерівності та поділів «несуть загрозу мирові», ми почуваємося покликаними бути «ремісниками діалогу, промоторами примирення, терпеливими будівничими цивілізації зустрічі, що вбережуть наші часи від варварства сутички». І в той час, як багато хто черпає зі спіралі насильства, претензій і постійних взаємних обвинувачень, «Господь хоче, аби ми були лагідними сіячами Євангелія любові».

Папа закликав католицьких єпископів східного обряду бути тими, хто «дбає про оздоровлення ран минулого, подолання упереджень і поділів», старається «давати надію всім, прямуючи пліч-о-пліч з братами й сестрами не католиками». Глава Католицької Церкви згадав у цьому контексті особисті переживання під час різних промовистих зустрічей, як от екуменічна молитва за мир на Близькому Сході в італійському місті Барі чи спільний з православними предстоятелями візит до табору біженців на Лесбосі в Греції.

«Відчуваю, – сказав він, – що дорога, на яку нам вказує Всевишній, складається з молитви, покори й милосердної любові, а не локальних претензій, ні традиціоналістських. Ця дорога – це молитва, покора та милосердна любов. Прямуючи вперед разом, спільно роблячи щось для інших і для нашого спільного дому, відкриваємо, як серце нашої католицькості, давнє значення, надане римському осідку, покликаному “головувати в любові над усією Церквою” (святий Ігнатій Антіохійський)».

Далі Святіший Отець зауважив, що для того, аби «до глибини» жити власною церковною традицією, східні католицькі Церкви черпають з тих самих джерел духовності, літургії та богослов’я, що й православні Церкви. «Це прекрасно разом бути свідками таких великих багатств! Також і в академічній сфері можливо розвивати спільні програми досліджень і культурного обміну, залучаючи, насамперед, молодих священників, щоб вони формувалися з відкритою ментальністю», – сказав Папа, заохочуючи «насамперед та в усьому», допомагати одні одним «жити милосердною любов’ю до всіх», яка не знає «канонічних територій і юрисдикцій», але «завжди має першість і не матиме кінця».

«Коли разом схиляємося над стражденним братом, коли разом стаємо ближніми для того, хто терпить самотність і бідність, коли ставимо у центрі маргіналізованих, як-от ненароджених дітей, позбавлену надії молодь, сім’ї, спокушувані розпастися, відкинені немов непотріб хворі та похилі віком, то ми вже разом прямуємо вперед у любові, що виліковує поділи», – наголосив Глава Католицької Церкви.

Підсумовуючи, Папа наголосив, що Господь не питатиме у нас звіту про те, «скільки територій були під нашою юрисдикцією, ні про те, наскільки ми сприяли розвитку наших національних ідентичностей», але запитуватиме про те, «наскільки ми були здатними любити ближнього, кожного ближнього, та звіщати Євангеліє спасіння».

«Просімо благодаті прагнути до цього. Бо лише люблячи, віднаходимо радість і поширюємо надію. Коли любимо, то відходять на другий план ті другорядні речі, до яких ми досі прив’язані, включаючи гроші», – сказав Святіший Отець, закликавши ієрархів «прямувати вперед в дусі сопричастя».

www.vaticannews.va