Олександр Протасевич – новий доктор богослов’я в УКГЦ

Це дослідження демонструє суть та основні характеристики стосунків духовного вчителя зі своїм учнем у перспективі східнохристиянської духовності, базуючись на вченні одного з найбільших візантійських містиків – Симеона Нового Богослова.

Як зазначив автор дисертації, «духовне життя немислиме без зустрічі» через діалогічність природи людини, яка створена на образ і подобу Бога-Трійці, відтак «рух до іншого» є початком стосунків вчитель-учень. Як Ісус Христос словом і власним прикладом навчав своїх апостолів, так духовний батько покликаний навчати своїх синів у вірі, тобто вести їх до щоразу глибшого усвідомлення віри, зберігаючи живий зв’язок з Традицією Церкви.

Своїм прикладом Симеон не лише вчить відкрито говорити про власні містичні переживання, а й заохочує учнів до саморозкриття, тобто пропонує практикувати тверезість серця через прояв власних думок духовному батькові, який виступає у ролі «літературного критика», допомагаючи вихованцеві «написати» правдиву історію свого життя. Така практика духовного батьківства, що пропонує чесні стосунки з Іншим, сягає своїм корінням початків життя Церкви, проте є особливо актуальною для людини XXI століття, яка часто буває самотня, розгублена та налякана.

Додамо, що Олександр Протасевич є випускником Львівської духовної семінарії Святого Духа та Українського католицького університету. Окрім досліджень християнської духовності і традиції Святих Отців, у поле його професійних зацікавлень входить також проблема міжрелігійного діалогу.

Повідомив д-р Віталій Протасевич