На Зіслання Святого Духа відвідали в'язнів

Спочатку відбулися моління і проповідь у каплиці Праведного Йова для засуджених із господарської обслуги, відтак обхід камер в жіночому корпусі, корпусі неповнолітніх, корпусі лікарняному і на секторі для довічно-засуджених в'язнів. Ми привітали персонал чергової зміни. Завершився день візитом до Міжобласної лікарні у Бучанській колонії № 85.

Тіло без душі мертве, так і душа без Святого Духа мертва. Якось так коротко, можна охарактеризувати Свято П'ятидесятниці. За решіткою цікаво палить сонце, легкий вітер чомусь не охолоджує, а здається ще більше підсилює невгамовну спеку. Зустрів нас чорний кіт. Його зосереджений погляд надовго можливо залишиться в моїй свідомості. Перший пост, про себе, подумав я)) Це можливо, тільки одна жива істота, якій ця спека по барабану. Кожний виконує свої обов'язки згідно робочих компетенцій)) 

Як важливо, нести світло. Світло? Ось, світло: шалене сонце, розпечений бетон. Ні, це все не те. Світло - це щось більше, набагато більше від природніх явищ. А завтра буде сніг і що ти скажеш? І в тих 'хатах' де була надто висока температура і можливо через декілька місяців там буде мокро, сиро і холодно. Ні, це все не те. Світло - це коли в твоєму серці живе Христос і Дух Святий наповняє тебе. Коли твої діла говорять за тебе, а не твій довгий язик. Коли ти живеш не по Панятіях у класичному розумінні цього слова, а за Завітом Христовим. І тоді тобі однаково буде, яке там сонце жарить, чи який циклон має прийти. 

Ой, Лук'янівка, що ти не бачила, та й чим тебе здивуєш. Адміністрація забезпечує безперешкодний доступ до в'язнів і це радує. Дай Бог, щоб були гарні плоди. Щоб люди змінювалися на краще. Так і хотілося не тільки говорити, а й просто тут же надрукувати, коли ми були в 'Довічників і у в'язнів з досить тривалими термінами': 'Кожний в'язень має шанс на зміни поки живе. Упустити руки - це шлях в нікуди. Не піддаватися зневірі, вірити в краще'. Запам'яталися слова отця Костянтина, коли ми зайшли в блат-хату: 'У вічність ми нічого матеріального не візьмемо і ці чьотки також'. Та, так, та й дійсно - так, про себе подумав я. І ми маємо забезпечити цей шанс. "В житті одна помилка - не біда, біда, коли усе життя - помилка "(Ліна Костенко).

prison-pastoral.blogspot.com