На першому місці поховання священномученика Йосафата Коциловського освятили оновлений пам'ятний Хрест
Середа, 18 листопада 2020, 17:37 17 листопада, у день пам'яті Блаженного священномученика Йосафата Коциловського, єпископа Перемишльського УГКЦ, у селі Чапаївка, що біля Києва, де раніше було захоронено Його закатоване радянською владою тіло освятили оновлений пам'ятний Хрест.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- У Зарваниці встановили хрест на бані майбутньої Католицької академії
- У Коломиї збудують храм на честь блаженного священномученика Омеляна Ковча
- На Волині, у селищі Турійськ, освятили хрест на місці будівництва нового храму
Чин освячення здійснив митрофорний протоєрей Ігор Онишкевич. Разом з ним молився о. Мурено та парафіяни громади Святого Миколая Чудотворця УГКЦ, що на Аскольдовій могилі у Києві. Звертаючись до присутніх, душпастир зазначив, що священномученик Йосафат Коциловський до кінця зберіг свою віру в Бога та вірність Українській Греко-Католицькій Церкві. «Його не зламали ані важкі випробування, ані постійні залякування та каторги у різних в’язницях. Він просто палав любов’ю до Бога та своєї Церкви. Сьогодні молимося на місці першого його похоронення та дякуємо Господеві за Таких великих мужів нашої Церкви. Рівно ж просимо Бога, щоб і ми були непорушними у вірі, вірності та в любов’ї до Його святої Церкви», - наголосив о. Ігор.
Нагадаємо, що блаженний священномученик Йосафат Коциловський народився 3 березня 1876 р. у лемківському селі Пакошівка біля Сяноку. Мріяв про майбутню професію вчителя (закінчив у Празі курси для вчителів фізичного виховання). Від 1896 р. навчався на правничому відділі Львівського університету. Став одним з організаторів українського "Сокола". Суспільну активність перервав військовий обов’язок: щоб не марнувати часу на довготривалу службу, сам зголосився на однорічну. Був скерований до артилерійської школи у Відні, а після успішно складеного офіцерського іспиту в чині підпоручика почав річну службу в артилерійському полку у Львові.
Коли служба закінчилася, юнак збагнув, що його покликання - священство, тому на юридичний факультет уже не повернувся. За згодою митрополита Андрея Шептицького поїхав до Риму, щоб навчатися в Collegium Rutheanum. В Італії отримав два наукових ступені: доктора філософії і доктора теології Папського університету святого Томи; опанував латину та три мови - німецьку, італійську і французьку.
У 1907 р. був висвячений і залишив Рим з номінацією на викладача догматики в Духовній семінарії в Станіславові. Дійшов там до посади заступника ректора, після чого відмовився від наукової кар’єри і в 1911 році вступив до спільноти отців василіан, де прийняв ім’я Йосафат (на честь св. Йосафата Кунцевича).
Три роки виконував обов’язки викладача в Лаврові і Львові. Через російський наступ був евакуйований до Австрії. У 1915 р. цісар запропонував кандидатуру Йосафата Коциловського на посаду перемишльського єпископа. Кандидатуру, запропоновану монархом, затвердив папа Венедикт XV.
Новий владика сів на єпископський трон 10 вересня 1917 р., прийняв єпископські свячення від митрополита Андрея Шептицького.
Під час Другої світової війни Йосафат Коциловський залишався в Перемишльській єпархії. Польська поліція переслідувала єпископа і 21 вересня 1945 р. його заарештували.
До 17 січня 1946 р. владика перебував у в’язниці в Ряшеві, звідси його передали більшовикам, котрі запропонували єпископу перейти під юрисдикцію Російської православної церкви. Той відмовився, чекісти все ж його відпустили і владика повернувся до Перемишля.
26 червня 1946 р., після повторного арешту поляками і передання владики Йосафата силоміць НКВС, його допровадили до Лук'янівської в’язниці в Києві. Разом із Йосафатом Коциловським був ув’язнений священномученик Григорій Лакота, якого чекісти засудили до десяти років ув’язнення. Всі, хто пам’ятав владику Коциловського та його помічника Лакоту на засланні у Воркуті, відзначали велику людяність, смиренність, із якою ті виконували найважчу працю й намагалися облегшити нестерпні умови життя іншим.
Єпископа Коциловського перевозили з одної тюрми до іншої, його звинувачували в антирадянській діяльності. В тих важких умовах владика підхопив запалення легенів і тоді його важкохворого кинули в концентраційний табір у село Чапаївка, біля Києва. Перед святом Святого священномученика Йосафата владика кілька днів проводив реколекції, відчуваючи свою загибель. Помер як мученик за віру 17 листопада 1947 р.
Згодом священники з Рудок та Стрия Львівської області таємно перепоховали останки владики на Личаківському цвинтарі у Львові до польської могили.
29 травня 1986 р. прах єпископа перепоховали в родинний гробівець Кавацівих у селі Яблунівці, біля Стрия. Зараз мощі владики перебувають у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у Стрию, а фрагмент мощів - у храмі Святого Василія, що на Львівській площі у Києві.
27 червня 2001 р. у Львові під час Божественної Літургії у візантійському обряді за участі папи Івана Павла ІІ відбувся обряд беатифікації Йосафата Коциловського.
Пресслужба Київської архиєпархії
Джерело: Оранта
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»