На Львівщині священник навчив парафіян шити й віднадив від пияцтва

Історію отця Івана Городицького розповів Reporters.

Отець Іван Городицький – парох села Ладанці на Львівщині, де мешкає триста чотири людини. До приходу на парафію він служив у паризькому соборі Святого Володимира Великого, але вирішив повернутися до України. Отцеві двадцять дев’ять років, у Ладанцях він лише три, але під його керівництвом тутешня громада навчилася будувати раніше не типові для себе речі: інтерактивний клас, молодіжний центр, а головне – спільноту, що вміє по-справжньому підтримувати одне одного.

«Коли я приїхав, будинок був у жахливому стані. Особливість ладанецької парафії така, що всі, хто тут служив, скоро йшли. Хтось пробув два роки, хтось менше, когось забирали», – каже він.

Пристрасть до рукоділля отець Іван має з дитинства. Хотів вступати до Академії мистецтв, та зрештою обрав інший заклад – духовну семінарію.

У семінарії брат Іван помітив схильність до шиття і попросився у підмайстри до швачки, що обшивала духовну академію. Хлопець швидко дав раду фелонам (обрядовому одягу священників), обрусам (вишиваним церковним скатертинам), рясам і головним уборам. Натомість семінаристи швидко зрозуміли, що здібний у швацькій справі одноліток – то їхній шанс модернізувати власний одяг. Тоді якраз з’явилась мода на «слім фіт» – одяг по фігурі, а брат Іван умів перешивати підрясники, штани й сорочки, підкреслюючи статуру. Церковний одяг у нього замовляли навіть із Європи, а Тарас Сеньків, єпископ Стрийський, запропонував хлопцеві окрему швейну майстерню у Стрию. Проте брат Іван відмовився.

Після навчання брата Івана висвятили на диякона Стрийської єпархії. Але в Україні після висвячення він лишився тільки на місяць: владика Борис запропонував Іванові поїхати служити до паризького храму Святого Володимира УГКЦ, де бракувало священнослужителів.

У храмі на вулиці Сен-Пер отець пробув рівно рік і вісім місяців. Повернувшись, Городицький здивував усіх своїх знайомих – ніхто не міг збагнути, як можна добровільно поїхати з Парижа.

На нову парафію в Ладанцях отець Іван привіз улюблену швейну машинку. З неї й почалися спроби налагодити зв’язок із парафією – через рукоділля та спільне з ладанецьким жіноцтвом прагнення до краси.

«У нашому храмі були погані фелони. Я в такому лахмітті служити не можу. Тож вирішив сам пошити перший фелон для служіння в піст. А парафіянам своїм сказав: «Бачите? Ми зекономили з вами тисячу з гаком гривень». Тоді їм іще було незручно зі священником-шевцем. А зараз вони вже оцінили, який я для них вигідний», – сміється отець.

Він роздав ладанчанкам ескізи речей, які необхідно пошити у храм. Відразу попередив, що шити мусять якісно і під його наглядом – для Бога треба робити досконало. Під музику і спів парафіянки зі своїм священником кроїли, вишивали й розбирались, хто є хто у цій новій кооперації.

Потроху парох почав кар’єру місцевого диригента й створив хор. На Великдень ладанецький хор уперше співав утреню візантійським наспівом – акапельним восьмиголоссям. Отець виклав відео на фейсбук-сторінці парафії – і отримав безліч схвальних відгуків від своїх знайомих із Франції, Польщі, Голландії та Німеччини.

За три роки хор кілька разів побував із гастролями у Польщі та Словаччині. Своїми виступами заробляли гроші для парафії.

Раніше місцем молодіжного дозвілля тут був місцевий магазин, саме ж дозвілля обмежувалося спільним розпиванням алкоголю. Отець із громадою запланували зробити центр у модерному стилі: мінімалізм, охайна барна стійка, м’який куточок для батьків із малюками. Планують покласти теплу підлогу, влаштувати медпункт. І, як останній акцент, — гарну терасу на другому поверсі. Коштом закордонних добродіїв, які після європейського успіху хору допомагають селу через фонд «Друзі Ладанців», селяни вже навіть наново перекрили дах. Утім, будівництву молодіжного центру заважає розвинене й організоване молодіжне пияцтво.

«До мого приходу в селі були певні «точки» продажу самогону, але згодом вони самоліквідувалися. Мусив робити багато галасу, хоча священникові більше личить молитися. Часто проводимо Хресну ходу за всіх залежних від алкоголю і наркотиків», — пояснює парох.

У занедбаному приміщенні молочарні  Ладанчани створили молодіжний центр «Верховина» – це назва місцевої річки.

Отець Іван ще й задумав створити в селі інтерактивний клас. З фейсбуку дізнався про Львівську освітню фундацію, яка допомагає соціальним ініціативам церковних громад, і загорівся отримати їхній грант.

Департамент інформації УГКЦ за матеріалами https://velychlviv.com