Лист Вселенського Архиєрея Венедикта XVI до єпископів Католицької Церкви

12 березня 2009 року у Ватикані оприлюднено Лист Святішого Отця до Єпископів католицької Церкви, який стосується відкликання екскомуніки з чотирьох єпископів Священицького Братства святого Пія Х, що були висвячені єпископом Марселем Лефевром без дозволу Апостольської Столиці. Лист оприлюдений італійською, німецькою, французькою, англійською, іспанською та португальською мовами. Прес-конференцію очолив о. Федеріко Ломбарді, ТІ, Директор Ватиканського прес-центру та Генеральний Директор Радіо і Телебачення Ватикану. Він вказав, що цей документ Венедикта XVI дійсно незвичний та гідний якнайбільшої уваги. Папа пише, що цей його крок викликав бурхливі суперечки та протести, і тому він вирішив написати листа, який проливає світло на згадану подію і повинен допомогти зрозуміти наміри Святішого Отця та компетентних органів Апостольської Столиці та сприяти мирові у Церкві. До факту зняття екскомуніки у непередбачений спосіб доклався випадок із єпископом Вільямсоном з його особистими поглядами на Голокост. Екскомуніка, як жест милосердя, була помилково інтерпретована як відкликання примирення між християнами та євреями і всього того, що на цьому шляху вияснив ІІ Ватиканський Собор. Це питання, як виглядає, тепер уже подолане. Венедикт XVI з’ясовує природу, значення та наміри зняття екскомуніки, яка стосується екскомунікованих осіб, звільняючи їх від важкого церковного покарання, а не інституцій, до яких вони належать. Папа наголосив, що ні згадані єпископи, навіть якщо вони і звільнені від екскомуніки, ані Братство святого Пія Х не мають канонічного мандату у католицькій Церкві, передумовою чого є вияснення питань, які стосуються доктрини католицької Церкви, прийняття ІІ Ватиканського Собору та післясоборового вчення Вселенських Архиєреїв, підкреслюючи також , що ІІ Ватиканський Собор включає в собі всю історію доктрини Церкви. Підсумовуючи Лист Венедикта XVI, Директор Ватиканського прес-центру звернув окрему увагу на те, що Папа підкреслює найголовніші першості свого Понтифікату, на яких він наголосив відразу після свого обрання на Вселенського Архиєрея: утверджувати у вірі братів (див. Лк 22,32); провадити людей до Бога, що об’явився у Біблії і в Ісусі Христі, розп’ятому і воскреслому; дбати про єдність християн, діалог між віруючими на служіння мирові, свідчення християнської любові і милосердя у суспільному вимірі християнського життя. Звіщення віри, надії і любові є справжньою першістю Церкви, а часткою цього є, за словами Святішого Отця, невеликі і середні примирення. Папа наголошує на тому, що для Церкви не може бути байдужою доля Братства святого Пія Х, що має понад 490 священиків, 215 семінаристів, сотні монахів і монахинь та тисячі вірних. Чи ж можна їх виключити від пошуків примирення і єдності? Венедикт XVI вказує також і на їхні помилки, але наголошує і на свідченнях, які вказують на вдячність та відкритість сердець. З критичним реалізмом він пише також і про тих, які у Церкві та суспільстві виявляють нетолерантність до будь-якого примирення. Святіший Отець закінчує свого листа гарячим закликом до любові, як до абсолютної першості для кожного християнина, дякуючи єпископами та усім, хто підтримує його молитвами, виявляючи любов і довір’я, даючи свідчення незмінної вірності Наступникові Святого Петра. Згадавши час Великого Посту, який особливо сприятливий до внутрішнього очищення, Папа закликав усіх з оновленою надією вдивлятись у сяючу мету Пасхи і уділив усім особливе Апостольське Благословення. http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=272267