Капелани Європейської ради ICCPPC узяли участь у загальній аудієнції Святішого Отця

"Як зауважив Святіший Отець, Предтеча з нетерпінням очікував Месію, а у своїх проповідях описував його як «суддю, Який, нарешті, встановить Боже царство й очистить Свій люд, нагородивши добрих і покаравши злих». «Сокира при корені, й кожне дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинене у вогонь», – говорив він, а тепер, побачивши, що Ісус розпочав свою прилюдну місію «у зовсім відмінному стилі» і перебуваючи у «подвійній» темряві, тобто, «темряві в’язниці та темряві серця», хоче знати, чи Він – дійсно той Месія, що мав прийти.

«На перший погляд здається, що Ісус не дає відповідь на запитання Христителя. Ісус, у дійсності, сказав: “Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. Щасливий, хто через мене не спотикнеться”. Такою була відповідь Ісуса. Намір Господа Ісуса стає зрозумілим: Христос відповідає, що Він є конкретним засобом Отчого милосердя, що виходить всім назустріч, несучи розраду та спасіння, таким чином, показуючи Божий суд. Сліпі, криві, прокажені, глухі, повертають свою гідність та перестають бути суспільно виключеними з огляду на хворобу, мертві повертаються до життя, в той час як убогим звіщається Добра Новина. Ця відповідь, – зазначив Наступник святого Петра, – стає підсумком діяльності Ісуса, Який в такий спосіб вчиняє видимим і відчутним діяння Самого ж Бога».
За словами Папи, Церква в цих словах отримує «дуже ясне» послання. Бог не послав Свого Сина знищити лихих, але звернутися до них із заохоченням до навернення.

Справедливість, яку Предтеча вчинив головною темою свого проповідування, «являється в Ісусі, насамперед, як милосердя». Його сумніви випереджують збентеження, яке буде викликане діями і словами Ісуса, Який саме тому й стверджує: «Щасливий, хто через мене не спотикнеться».

«Тому Ісус попереджає про особливу небезпеку: якщо перешкодою для того, щоб увірувати, є, насамперед, Його вчинки милосердя, це означає, що особа має фальшивий образ Месії. Натомість, блаженними є ті, хто перед обличчям жестів і слів Ісуса віддають славу Отцеві, що в небі», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що ця Ісусова пересторога «завжди залишається актуальною».

Наступник святого Петра пояснив, що сьогодні людина створює собі такий образ Бога, «який стає на заваді тому, щоб насолоджуватися Його дійсною присутністю». Дехто творить «саморобну» віру, яка применшує Бога «до обмеженого простору власних прагнень і переконань». Інші применшують Бога до ролі «фальшивого ідола», використовуючи Його святе ім’я для того, щоб «виправдовувати свої власні інтереси, чи, навіть, ненависть і насильство». Для декого Бог є лише «психологічною схованкою», до якої вдаються у важкі хвилини, що є свідченням «віри, зосередженої на собі, непроникної для милосердної Ісусової любові». Ще інші вважають Христа лише «одним з багатьох добрих викладачів моральних повчань». Є й такі, що «приглушують віру в чисто внутрішніх стосунках з Ісусом, гасячи її місійний порив, здатний перемінити світ та історію».

«Ми, християни, – підсумував Папа, – віримо в Ісусового Бога, а Його прагненням є, щоб ми зростали в живому досвіді Його таїнства любові. Отож, намагаймося не ставити жодних перешкод милосердному Отчому діянню, але молімося про дар великої віри, щоб також і ми ставали знаками та засобами милосердя».

uk.radiovaticana.va