Допомога мігрантам - справа самих мігрантів?

Принаймні такий висновок напрошується з аналізу дій влади, який вона продемонструвала в грудні. Особливо показовим стало 8 грудня, коли в один день у Верховній Раді України відбулися відразу дві події, що зачепили тему міграції. Перша з них - слухання у Комітеті ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, присвячені захисту прав українських трудових мігрантів. Друга - парламентські слухання, організовані Комітетом ВРУ з питань культури і духовності на тему “Українці в світі". Метою цього заходу стало  "явити сучасникам відомих і маловідомих діячів у різних сферах людської діяльності, народжених Україною, що відіграли помітну роль у світовому цивілізаційному розвитку" від скіфської доби до сьогодення. До участі у парламентських слуханнях УГКЦ не запросили. На слуханнях у Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин УГКЦ представляли о. Василь Поточняк із Пасторально-місійного відділу та Максим Бондаренко з Комісії УГКЦ у справах мігрантів. Були також народні депутати, науковці, представники громадських організацій українців новітньої хвилі міграції у Іспанії, Італії, Чехії, Греції, США та багатьох інших країн. Задекларованою темою слухань традиційно стали питання, пов’язані зі статусом українських трудових мігрантів, захист їх соціальних прав, а також глибинного права людської гідності. Власне, на незахищеності гідності українця як у власній країні, так і на заробітках наголосив Дмитро Павличко, а слідом за ним й Іван Драч. «Чому люди їдуть? Хіба тільки тому, що не знаходять тут роботи? Ні, вони їдуть передусім тому, що тут не почуваються людьми. І хоч би як важко жилося їм за кордоном, часом у повному безправ’ї, там їхня людська сутність є більш шанованою, ніж на Батьківщині», - вважає Дмитро Павличко. Олександр Шокало, керівник  міжнародної організації «Четверта хвиля», також вкотре закценував на тому, що доки статус трудового мігранта не буде визначено на законодавчому рівні, жодна проблема заробітчан не буде вирішена. На важливості цього моменту наголошує і Григорій Селещук, голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів: «Юридично для нашої держави такої категорії як трудові мігранти взагалі не існує! Ця невизначеність у законодавстві тягне за собою цілу низку проблем, аж до того, що податківці ходять по селах і оподатковують родичів мігрантів, а прикордонники беруть по 20-50 євро за дозвіл в’їхати у власну країну із простроченою шенгенською візою! У нас практично не діють програми із заохочення повернення мігрантів на Батьківщину, інвестиційні програми сприяння розвитку малого бізнесу мігрантів, освітньої та юридичної адаптації молоді. Громадські та церковні організації навіть не можуть ефективно допомогти мігрантам у складному становищі, бо така допомога визначається законодавством як цінні подарунки, які обкладаються високим податком». На його думку, один законопроект усіх проблем вирішити не може. Проте, він може стати початком формування генеральної міграційної політики України, гостра потреба в якій існує вже майже двадцять років. Саме в рамках державної стратегії захисту і підтримки мігрантів українці на заробітках повинні отримати можливість обирати українську владу, бути захищеними з боку консульських чи дипломатичних установ України, реалізовувати своє право на соціальний, медичний захист, працевлаштування після повернення, право на  свободу пересування, розпоряджатися майном, набутим закордоном, і отримувати допомогу після добровільного повернення на Батьківщину. На всіх цих аспектах  наголошують учасники слухань щороку і навіть представляють їх письмово. Проте цього разу у колах асоціацій був відчутний скепсис: «Ми щороку пропонуємо українській владі своє бачення тих змін, які обов’язково повинні відбутися на законодавчому рівні для захисту наших громадян, проте, це нічого не змінює, - підсумував один з учасників. - Досить вже годувати нас варениками, краще зробіть так, щоб ми могли приїхати своїм автомобілем на Різдво». «Не вперше вже чую, як з боку влади лунають заклики  про конкретні пропозиції від громадськості у сфері міграції. У світлі цього дивним виглядає те, що наша Комісія разом з багатьма представниками українських спільнот не один раз подавала пропозиції до органів державної влади, звертаючи особливу увагу на визначення статусу трудового мігранта. Прикро, що досі жодна з них так і не була реалізована, а промоція національної кухні та ліричних пісень є більш пріорітетною для української влади, ніж пошанування гідності та захист прав її громадян», - вважає Максим Бондаренко, керівник проектів і програм Комісії УГКЦ у справах мігрантів. Довідка: Законопроект про «Про правовий статус українських трудових мігрантів» було підготовлено рівно рік тому, на вісімнадцятому році незалежності України,  групою ініціативних громадських організацій за кордоном і в Україні. Текст законопроекту готувала робоча група при Комісії УГКЦ у  справах мігрантів, він був представлений на минулорічних парламентських слуханнях того самого комітету О. Зарубінського, який організував слухання на тему міграції і цього разу. На важливості створення законодавства у міграційній сфері у 2009 році  наголосили  у своєму зверненні навіть предстоятелі усіх християнських Церков України. Проте впродовж року його так і не було прийнято. Цьогорічні слухання почалися і завершилися «визначенням проблем». Коментар до теми: о. Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ Я вперше був на такому заході, тому мені було дуже цікаво.  Однозначно позитивним є те, що участь у ньому могли взяти всі, хто хотів, для цього було потрібно лише попередньо зареєструватися. Добре і те, що такі слухання були зініційовані органами вищої влади, що може свідчити про певну зацікавленість темою  на високому політичному рівні. Проте, очевидно, негативним є те, що всі виступи звелися до переліку проблем у сфері трудової міграції. Після проголошення української незалежності вже замало тільки говорити, треба, нарешті, щось і  вирішувати.  До прикладу, на слуханнях були представники відповідних міністерств, правоохоронних структур,  які вже в момент озвучення проблеми могли заявити про свою відповідальність і  готовність її вирішити. Проте ніхто цього не зробив. Озвучена проблематика просто зависла у повітрі. Який сенс тоді робити спільну зустріч? Для того щоб просто виступити? Але ці доповіді можна почитати в інтернеті.  Суттю подібних заходів є налагодження діалогу  - коли один питає, а інший готовий відповісти, чи не так? На мою думку, цей захід був тільки галочкою в діяльності голови Комітету О.Зарубінського і не більше. Після обіду того самого дня відбулися, правда, і парламентські слухання. І що показово, Українська Греко-Католицька Церква до участі запрошена не була: жоден представник УГКЦ не був на цих слуханнях, і це тоді, коли саме наша Церква має найбільший досвід роботи з мігрантами.

Світлана Одинець