Документи свідчать: УГКЦ активно допомагала голодуючим в часах Голодомору

Вівторок, 25 листопада 2008, 03:11

У неділю, 23 листопада 2008 року, у Києві, у храмі Святого Василія Великого, всі охочі мали нагоду ознайомитися із копіями документів Центрального державного історичного архіву у м. Львові, які свідчать про активну позицію УГКЦ у часах Голодомору 1932-33 років. "Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодовою смертю. Побудована на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни", – писав до вірних УГКЦ Митрополит Андрей (Шептицький) у липні 1933 року. Усвідомлюючи, що немає можливості допомогти голодуючим безпосередньо, Митрополит Андрей закликав молитися за страждаючих: "Безсильні принести яку-небудь матеріяльну поміч конаючим братам, взиваємо наших вірних, щоби молитвами, постами, всенародною жалобою, жертвами і всіми можливими добрими ділами християнського життя, випрошували з неба помочі, коли на землі нема ніякої надії на людську поміч". Крім того, автор просив усіх християн цілого світу, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх робітників і селян "долучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світу". На виставці представлено 17 документів. З церковного погляду важливими є два пастирські послання: перше від 24 липня 1933 року під назвою "Україна в передсмертних судорогах" та друге від 14 жовтня 1933 року. "Виставка чітко показує дві істини: перша, що Галичина, всупереч неправдивій думці, яка побутує, в часах Голодомору не стояла осторонь, а була активно задіяною у міжнародних заходах для допомоги голодуючим, – для Департаменту інформації розповів Володимир Кіт, провідний спеціаліст ЦДІА України у м. Львові, який презентував виставку киянам. – Друга правда, що УГКЦ, усвідомлюючи масштабність геноциду, влаштованого радянською владою в Наддніпрянській Україні, виступила інституцією, яка однією з перших піднялася на захист українців і організувала європейську спільноту через посередництво Апостольської Столиці до дій із припинення геноциду на українських землях". "Ця виставка не повинна залишитися тільки у цьому храмі, а має бути представлена у всіх церквах цілої України. Адже потрібно говорити, говорити і говорити, щоб ця трагедія ніколи не повторилася", – сказав під час презентації виставки Блаженніший Любомир. Він також подякував Державному історичному архівові та його працівникові Володимиру Коту за всі зусилля, скеровані на відкриття історичної правди. Всім зацікавленим, для кращого розуміння вартості представлених документів, рекомендуємо прочитати статтю Володимира Кота у "Львівській газеті" "Пастирський голос на захист українців".

Департамент інформації УГКЦ