Для Київської архиєпархії призначено нового єпископа-помічника
Четвер, 16 квітня 2009, 12:31 16 квітня 2009 року, о 13.00, у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення ієромонаха Йосифа (Міляна), монаха Монастиря студійського уставу, настоятеля храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, Єпископом-помічником Київської архиєпархії. Новому єпископу уділено титулярний престол Друзиліане.
16 квітня 2009 року, о 13.00, у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення ієромонаха Йосифа (Міляна), монаха Монастиря студійського уставу, настоятеля храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, Єпископом-помічником Київської архиєпархії. Новому єпископу уділено титулярний престол Друзиліане.
Біографія ієромонаха Йосифа (Міляна) Народився 6 липня 1956 року в с. Добряни, Городоцького району на Львівщині, в родині греко-католиків. У 1963 - 1971роках навчався у восьмирічній школі с. Добряни. У 1974 році здобув середню спеціальну освіту. У 1974-1976 роках перебував на службі у війську. Одразу по закінченні військової служби розпочав глибше цікавитися Церквою та її наукою. У цей час підпільну громаду нелегально діючої тоді греко-католицької парафії Святого Івана Богослова в Добрянах Городоцьких обслуговував єрм. Василь (Вороновський), від якого він довідався про чернецтво, зокрема студитське та підпільну семінарію. 5 січня 1979 року отримав благословення о. Юліяна (Вороновського), тоді настоятеля Студіону, на початок кандидатури до монастиря. 8 березня 1983 року зложив вічні обіти-схиму і прийняв ім’я Йосиф (світське ім’я Іван). Під час підпільного монашого життя старався спільно, як можливо, провадити монаше життя. Студіював семінарійний курс та проходив священичу і монашу формацію під проводом о. Юліяна Вороновського, інших ієреїв Студіону та єпархіального духовенства. У вісімдесятих роках відбулися зустрічі з Митрополитом Володимиром (Стернюком), котрому складав частину іспитів з теологічних предметів. 9 травня 1984 року отримав дияконські, а 30 грудня 1984 року ієрейські свячення (святитель Владика Володимир (Стернюк)). З 1984 року до часу виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля працював на Львівському заводі «Біофізприлад». Як священик в підпіллі працював з катехитичними групами дітей та молоді. Обслуговував вірних у різних парафіях Яворівського, Перемишлянського та інших районів Львівської області. Після виходу Церкви з підпілля служив у парафії с. Унів та навколишніх сіл Золочівського району. Пізніше, як перший греко-католицький священик після легалізації УГКЦ, служив в Студитському монастирі Св. пророка Іллі у Яремчі та обслуговував парафію м. Яремча-Дора і с. Ямна Надвірнянського деканату Івано-Франківської єпархії. Восени 1990 pоку, після повернення Собору Св. Юра, служив у ньому майже рік як сотрудник. У 1992 році покликаний проводом монастиря до монашої обителі Св. Йосифа у Львові та призначений настоятелем. У 1992 році розпочав студії в Інституті літургічно-пасторальної формації Люблінського католицького університету. У червні 1996 року захистив магістерську працю у Люблінському католицькому університеті і отримав ступінь магістра богослов’я. 12 червня 1997 року, згідно з успішно складеними ліценціатськими іспитами, отримав ступінь ліценціата та продовжив студії над докторською працею «Християнська формація мирян у світлі писань Митрополита Андрея Шептицького», у тому ж університеті. У травні 1993 року Блаженнішим Мирославом-Іваном (Любачівським) призначений духовним опікуном (провідником) християнських молодіжних організацій. У лютому 1997 року декретом Єпископа-помічника Глави Української Греко-Католицької Церкви призначений головою Патріаршої комісії у справах молоді. З березня 1997 року призначений настоятелем храму Пресвятої Євхаристії, Центру душпастирства молоді УГКЦ. У 1998 році зініціював та організував проведення щорічного різдвяного фестивалю «Велика Коляда». З травня 1998 року отримав благословення Глави УГКЦ на працю в Європейському комітеті академічного душпастирства, створеного Папською конгрегацією католицького виховання та Римським вікаріатом. Декретом Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира від 1 листопада 2008 року призначений настоятелем храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового та іншим декретом призначений головою Комісії культури Київської архиєпархії.
Біографія ієромонаха Йосифа (Міляна) Народився 6 липня 1956 року в с. Добряни, Городоцького району на Львівщині, в родині греко-католиків. У 1963 - 1971роках навчався у восьмирічній школі с. Добряни. У 1974 році здобув середню спеціальну освіту. У 1974-1976 роках перебував на службі у війську. Одразу по закінченні військової служби розпочав глибше цікавитися Церквою та її наукою. У цей час підпільну громаду нелегально діючої тоді греко-католицької парафії Святого Івана Богослова в Добрянах Городоцьких обслуговував єрм. Василь (Вороновський), від якого він довідався про чернецтво, зокрема студитське та підпільну семінарію. 5 січня 1979 року отримав благословення о. Юліяна (Вороновського), тоді настоятеля Студіону, на початок кандидатури до монастиря. 8 березня 1983 року зложив вічні обіти-схиму і прийняв ім’я Йосиф (світське ім’я Іван). Під час підпільного монашого життя старався спільно, як можливо, провадити монаше життя. Студіював семінарійний курс та проходив священичу і монашу формацію під проводом о. Юліяна Вороновського, інших ієреїв Студіону та єпархіального духовенства. У вісімдесятих роках відбулися зустрічі з Митрополитом Володимиром (Стернюком), котрому складав частину іспитів з теологічних предметів. 9 травня 1984 року отримав дияконські, а 30 грудня 1984 року ієрейські свячення (святитель Владика Володимир (Стернюк)). З 1984 року до часу виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля працював на Львівському заводі «Біофізприлад». Як священик в підпіллі працював з катехитичними групами дітей та молоді. Обслуговував вірних у різних парафіях Яворівського, Перемишлянського та інших районів Львівської області. Після виходу Церкви з підпілля служив у парафії с. Унів та навколишніх сіл Золочівського району. Пізніше, як перший греко-католицький священик після легалізації УГКЦ, служив в Студитському монастирі Св. пророка Іллі у Яремчі та обслуговував парафію м. Яремча-Дора і с. Ямна Надвірнянського деканату Івано-Франківської єпархії. Восени 1990 pоку, після повернення Собору Св. Юра, служив у ньому майже рік як сотрудник. У 1992 році покликаний проводом монастиря до монашої обителі Св. Йосифа у Львові та призначений настоятелем. У 1992 році розпочав студії в Інституті літургічно-пасторальної формації Люблінського католицького університету. У червні 1996 року захистив магістерську працю у Люблінському католицькому університеті і отримав ступінь магістра богослов’я. 12 червня 1997 року, згідно з успішно складеними ліценціатськими іспитами, отримав ступінь ліценціата та продовжив студії над докторською працею «Християнська формація мирян у світлі писань Митрополита Андрея Шептицького», у тому ж університеті. У травні 1993 року Блаженнішим Мирославом-Іваном (Любачівським) призначений духовним опікуном (провідником) християнських молодіжних організацій. У лютому 1997 року декретом Єпископа-помічника Глави Української Греко-Католицької Церкви призначений головою Патріаршої комісії у справах молоді. З березня 1997 року призначений настоятелем храму Пресвятої Євхаристії, Центру душпастирства молоді УГКЦ. У 1998 році зініціював та організував проведення щорічного різдвяного фестивалю «Велика Коляда». З травня 1998 року отримав благословення Глави УГКЦ на працю в Європейському комітеті академічного душпастирства, створеного Папською конгрегацією католицького виховання та Римським вікаріатом. Декретом Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира від 1 листопада 2008 року призначений настоятелем храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового та іншим декретом призначений головою Комісії культури Київської архиєпархії.
Департамент інформації УГКЦ
Фото: http://www.rr.lviv.ua/
ОСТАННІ НОВИНИ
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»