Часопис «Місіонар» відтепер в Інтернеті

3 травня 2012 року у малій сесійній залі Львівської міської ради відбудеться брифінг на тему: «Стоп'ятнадцятиріччя часопису "Місіонар". Запуск електронної версії», за участю о. Корнилія Яремака, ЧСВВ, головного редактора друкованого часопису «Місіонар», та Олени Ковальської, редактора інтернет-видання «Місіонар» (початок о 13-00).

Слід відзначити, що 1 травня 2012 року виповнюється 115 років з дня виходу у світ першого числа часопису «Місіонар». З нагоди такої важливої події вирішено випускати журнал також і в електронній версії. Отже, віднині часопис має власну інтернет-сторінку: www.misionar.info Інтернет-видання «Місіонар» - це релігійно-культурне періодичне видання, яке не має аналогів у Україні. Метою проекту є не просто висвітлення минулого, а й спроба творення нової дійсності. У сучасному світі, коли дедалі більше людей віддає перевагу Інтернету, було вирішено створити електронну версію видання і в такий спосіб поєднати довоєнні номери журналу з часописом, відновленим 20 років тому. Структура сайту часопису відображатиме розділи друкованого видання. Водночас її доповнюватимуть нові рубрики, які передаватимуть історичне минуле крізь призму часу. Зокрема, це стосується розділу «Ретро-світлини». У рубриці «Ретро-місіонер» буде розміщено копії передвоєнних номерів журналу. Крім того, видання матиме архів усіх чисел часопису, від першого до останнього (1897 –1944 роки). Автори проекту – Олена Ковальська та Ігор Чава – запрошують до співпраці духовних осіб, активістів християнських організацій та істориків.  

Прес-служба «Місіонаря»

Додаток:

Історична довідка

У ХІХ ст. українці черговий раз були змушені доводити свою національну ідентичність: право на свою мову, історію, традиції та віру. У той час започатковуються українські гуртки та товариства, видаються етнографічно-історичні розвідки, виголошуються проповіді українською мовою – розпочинається період українського національного пробудження. Церква не стоїть осторонь й активно долучається до цих процесів. Майбутній митрополит, а тоді ігумен Львівського василіанського монастиря Андрей Шептицький і перший редактор журналу о. Плятонід Філяс ініціюють видання греко-католицького журналу, який дістав назву «Місіонар». Часопис доволі швидко набуває популярності. Про це свідчать рубрики «Розмовна картка», «Питання і відповіді», «Листи з краю до Місіонаря», «Нам пишуть». Поступово редакція збільшує наклад видання. Упродовж року до редакції надійшло близько півтори тисячі листів. Довоєнний «Місіонар» вражає своєю оригінальністю. Щороку змінюється його зовнішній вигляд, урізноманітнюється тематика, хоча основні рубрики залишалися незмінними: «Подяки за вислухані молитви», «Календар на наступний місяць», «Щоденна молитва», «Прохання про молитву». Провідне місце на сторінках журналу посідали повчання Церкви, роздуми про значення душпастирської праці, коментарі до Біблії, Житія святих. Важливе значення мали друковані перекази, оповідання та сценарії, присвячені Різдву, святу Миколая, адже їх використовували читачі у святкових виставах, особливо в селах. Публікації мали морально-виховне значення. Журнал стає духовним посередником між церквою і громадою. Його мета – бути своєрідним дороговказом у формуванні національно-духовної свідомості та вихованні віри, підтримувати в скрутні часи становлення позицій і впливу Греко-Католицької Церкви в українському народі, слугувати свідченням пастирської любові й відданості людям, поширювати культ Христового Серця. «Місіонар» за майже півстоліття став живим друкованим словом і духовним провідником для кожної християнської родини не лише в Галичині, а й на Закарпатті, Волині, Холмщині та за кордоном. Для українців-емігрантів часопис був своєрідним вікном в Україну, а, отже, набрав виняткової цінності. Отці Чину Василія Великого засвідчили наполегливу пастирську працю та любов до свого народу в усіх куточках світу.