10 травня - День хворого

10 травня 2009 року, у Неділю розслабленого, наша Українська Греко-Католицька Церква буде відзначати День хворого у рамках XVII Всесвітнього Дня хворого. Відзначення Дня хворого має за мету привернути увагу християнської спільноти та усього суспільства до хворих людей, їх родини та тих, хто облегшує їхні страждання, зокрема медичний персонал та волонтерів. Цього року у своєму Посланні з нагоди Всесвітнього Дня хворого Святіший Отець Венедикт XVI звертає свою увагу на дітей, які страждають від різних недуг. Зважаючи на це, Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я просить усіх віруючих та усіх людей доброї волі долучитись у цей день до спільної молитви та заходів, які мають на меті звернути особливу увагу на хворих дітей в Україні. Сподіваємось, що спільною молитвою та ділами милосердя ми засвідчимо свою небайдужість та підтримку усім тим, хто потребує нашої допомоги.

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я

ДОВІДКА: Католицька Церква щороку відзначає Всесвітній День хворого 11 лютого. Деякі Єпископські Конференції, з огляду на практичні проблеми (кліматичні умови, сезонні труднощі, церковні празники), домовились, що 11 лютого буде символом єдності Вселенської Церкви у молитві за хворих, натомість відзначення самого Дня хворого можна здійснювати у сприятливий момент, який буде враховувати активну участь хворих. Згідно Постанови Позачергового Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ від 16 січня 2006 року щороку у Києво-Галицькому Верховному Архиєпископстві День хворого відзначають у Неділю Розслабленого.
ДОДАТОК 1.

 ДОДАТОК ДО ЄКТЕНІЇ УСИЛЬНОГО БЛАГАННЯ
під час урочистої Літургії 10 травня 2009 р.

Ще молимось Господеві Богу нашому за всіх хворих, за зцілення їхніх душ і тіл. Утверди Господи їхню віру і укріпи їх в надії, бо ти є джерело оздоровлень і податель усякого добра.

Господи Ісусе Христе, Ти приймав дітей і говорив, що їм належить Царство Небесне. Ти, в’їжджаючи в Єрусалим на осляті, з радістю прийняв почесті дітей, які співали Тобі «Осанна». Простягни ласкаво Свою руку та поблагослови усіх дітей, що страждають від недуги. Нехай Твоя Церква та батьки цих дітей зрадіють поверненню до них повноти сил, молимось Тобі, вислухай і помилуй. Ще молимося за всіх медичних працівників і за всіх, хто своєю працею приносить немічним полегшення страждань і болю. Подай Господи їм свою благодать, щоб їх душі були завжди сповнені милосердя, доброти і співчуття до хворих, а в праці завжди виявляли глибоку пошану до їхньої гідності. Ще молимося за усіх священнослужителів-капеланів і за тих, хто здійснює волонтерське служіння хворим. Подай Господи свою благодать, щоб у їхньому служінні стала видимою Твоя любов і милосердя до всіх, хто несе важкий хрест недуги. Будь Господи їм помічником і подателем сили та натхнення для сповнення діл милосердя. ДОДАТОК 2.

ПРОГРАМА ЗАХОДІВ

І. Митрополичий рівень

-          Інформативне звернення Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я до духовенства і вірних УГКЦ з нагоди відзначення Дня хворого у Києво-Галицькій Митрополії. -          Поширення українського перекладу цьогорічного Послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди XVII Всесвітнього Дня хворого.

ІІ. Єпархіальний рівень

-          Провести у Єпархії просвітницький захід (конференцію, зустріч тощо) з залученням духовенства, мирян, медичних працівників, що мав би за мету привернути увагу християнської спільноти та громадськості до хворих дітей та опіки над ними. -          Пастирські відвідини Єпархом спеціалізованого дитячого лікувального закладу (дитячого відділення у лікарні). Молитва, благословення хворих дітей та працівників медустанови. -          Архиєрейська Літургія 10 травня 2009 року з додатком єктенії за хворих дітей, їх родин, а також всіх хворих, осіб, що ними опікуються та працівників медичної сфери. (Подбати про участь у Літургії неповносправних, осіб з особливими потребами, інвалідів та представників різних асоціацій, котрі займаються опікою хворих).

ІІІ. Парохіяльний рівень

-          Пастирські відвідини священиком дитячого лікувального закладу (дитячого відділення лікарні) на території парохії. Молитва (Літургія, молебен, якщо можливо) благословення хворих та медичних працівників. -          Пастирські відвідини священиком важкохворих на парохії, уділення Святих Тайн, особливо Тайни Єлеопомазання. -          Організувати доброчинну акцію парохіян помочі хворим дітям парохії (збірка коштів на ліки, одягу тощо). -          Урочиста Літургія 10 травня 2009 року з додатком єктенії за хворих дітей, їх родин, а також всіх хворих, осіб, що ними опікуються та працівників медичної сфери. (Подбати про участь у Літургії неповносправних, осіб з особливими потребами, інвалідів та представників різних асоціацій, котрі займаються опікою хворих дітей).
ДОДАТОК 3.

ПОСЛАННЯ СВЯТІШОГО ОТЦЯ ВЕНЕДИКТА XVI
З НАГОДИ XVII ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ХВОРОГО

Дорогі брати і сестри! 11 Лютого у Всесвітній День Хворого, літургійно згадуючи свято Пречистої Діви Марії з Люрда, єпархіальні спільноти об’єднаються зі своїми Єпископами у молитві, щоб застановитися над тим, як бути більш чутливим до страждань інших. Павлівський Рік, який ми зараз відзначаємо, дає нам нагоду призупинитися та роздумувати разом з апостолом Павлом з приводу того факту, що оскільки «ми маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення» (2 Кор 1,5). А духовний зв’язок з Люрдом пригадує нам материнську любов Матері Ісуса до братів свого Сина «які знаходяться ще у дорозі під різними небезпеками у журбі, аж поки дістануться щасливо до батьківщини» (Lumen gentium, 62). Цього року наша увага особливо звернена до дітей, найслабших та найбільш незахищених створінь, а з-поміж них − до дітей хворих та страждаючих. Є маленькі людські істоти, які стають інвалідами від успадкованих хворіб, є ті, що борються з хворобами, які незважаючи на прогрес медицини та допомогу серйозних дослідників і спеціалістів з охорони здоров’я, залишаються невиліковними. Є діти із зраненими тілом і душею внаслідок конфліктів та воєн, невинні жертви гніву безумних дорослих людей. Є позбавлені сімейного тепла і покинуті самі на себе «вуличні» діти, є неповнолітні, осквернені негідниками. Невинність насильно їм відібрали, чим завдали психологічної травми, яка у них залишить слід на все життя. Також не можемо забувати, скільки дітей помирає від спраги, голоду, відсутності медичної допомоги, забути про малолітніх вигнанців і біженців, що виїжджають разом з батьками з власної землі у пошуках кращих умов життя. Від усіх цих дітей піднімається німий крик болю, що кличе до нашого сумління, нас як людей і як віруючих. Християнська спільнота не може залишитися байдужою щодо такої драматичної ситуації і вважає своїм першочерговим обов’язком відреагувати на неї. Тому що Церква, як я написав в енцикліці «Deus caritas est»: «це Божа родина у світі. В цій родині не повинно бути нікого, хто страждає через брак необхідного» (25,б). − тому хочу, щоб Всесвітній День Хворого дав парохіяльним та єпархіальним спільнотам нагоду щораз більше усвідомлювати, що вони є «Божою родиною», та заохотив їх зробити любов Господа видимою по селах та містах, «щоб у самій Церкві як у родині жодний член не страждав через те, що він у потребі» (там само). Свідчення любові є складовою частиною життя кожної християнської спільноти. І від початків Церква перенесла євангельські поради в конкретні жести, як читаємо в Діяннях Апостолів. Сьогодні, оскільки змінилися умови медичної допомоги, відчувається потреба у тіснішій співпраці між спеціалістами з охорони здоров’я, що працюють в різних медичних закладах та з різними церковними спільнотами тієї чи іншої місцевості. З огляду на це, підтверджується цінність пов’язаної зі Святим Престолом Дитячої Лікарні Дитятка Ісуса, яка цього року відзначає своє 140-ліття. І це ще не все. Оскільки хвора дитина належить до сім’ї, яка розділяє її страждання часто з великими незручностями та труднощами, християнські спільноти зобов’язані брати на себе обов’язок допомагати сім’ям обтяженим захворюванням сина чи доньки. За прикладом «Доброго Самарянина» потрібно схилитися над особами, які важко терплять і запропонувати їм конкретну підтримку солідарності. Коли в такий спосіб приймаємо і розділяємо страждання, це стає цінною підтримкою сім’ям хворих дітей, створює атмосферу спокою та надії, в яких ці сім’ї відчувають навколо себе велику родину братів і сестер у Христі. Співчуття Ісуса до плачу вдови з Наїну (пор. Лк. 7,12-17) та благання Яіра (пор. Лк. 8,41-56) є, між іншим, корисним прикладом того, як розділяти фізичне та моральне страждання багатьох сімей. Все це передбачає безкорисливу та щедру любов, що є відображенням та знаком милосердної любові Бога,  який не залишає своїх дітей у біді, але завжди наповнює їх дивовижною силою серця та розуму, щоб могли належно протистояти труднощам життя. Щоденна посвята та безупинна праця для хворих дітей є красномовним свідченням любові до людського життя, особливо до життя того, хто є слабким і залежним в усьому від інших. Тому потрібно впевнено стверджувати абсолютну і найвищу гідність кожного людського життя. Навчання, яке Церква завжди проголошує, не змінюється: людське життя є прекрасним, і його треба прожити в повноті, навіть тоді, коли людина є слабкою, огорнутою таємницею страждання. Ми повинні звертати наш погляд до розп’ятого Христа: вмираючи на хресті Він хотів розділити біль усього людства. У його стражданні з любові вбачаємо найвищу співучасть у терпіннях маленьких хворих та їхніх батьків. Мій високоповажний Попередник Іван Павло ІІ терпляче прийняв страждання і тим самим подав яскравий приклад особливо при заході свого життя: «На хресті є «Ізбавитель людей», який взяв на себе фізичні і моральні страждання людей всіх часів, щоб у любові вони змогли знайти спасенне значення їхнього болю та переконливі відповіді на всі їхні запитання» (Salvifici Doloris, 31). Бажаю висловити тут свою високу оцінку та заохочення міжнародним та національним організаціям, що опікуються хворими дітьми, особливо у бідних країнах, і з щедрістю та самовідданістю забезпечують відповідну опіку. Водночас я надсилаю це переповнене смутку звернення до відповідальних осіб у Державах, щоб були посилені закони й адміністративні заходи на підтримку хворих дітей та їхніх сімей. Церква ж зі свого боку завжди готова активно співпрацювати, особливо коли йдеться про життя дітей, щоб перетворити всю людську цивілізацію на «цивілізацію любові» (пор. Salvifici Doloris, 30). На завершення я хотів би висловити свою духовну близькість всім вам, дорогі брати і сестри, що терпите від якоїсь хвороби. Звертаю щире вітання всім тим, хто вами опікується: єпископам, священикам, монахам чи монахиням, медпрацівникам, волонтерам і всім тим, хто з любов’ю присвячує своє життя для догляду за хворими та полегшення їх страждань. Особливе вітання  до вас, дорогі хворі діти: Папа вас обнімає з батьківською любов’ю разом з вашими батьками і родичами та запевняє, що вас в особливий спосіб згадає у молитві, запрошуючи вас довіритися материнській опіці Пречистої Діви Марії, яка, як ми ще раз бачили минулого Різдва, з радістю тримає на руках Сина Божого, який став дитиною. Закликаючи на усіх вас і кожного хворого зокрема материнське заступництво Пречистої Діви, Оздоровлення Немічних, уділяю всім від серця особливе Апостольське Благословення. З Ватикану, 2 лютого 2009

Венедикт XVI