Владика Петро (Стасюк) з Австралії: «Війна в Україні вчить нас багато чого»

Владико, ви відповідальний у Церкві за морське капеланство. Воно тільки недавно почало в нас набирати офіційного статусу…

У нашій Церкві комісія морського капеланства була створена вже майже десять років тому. Мене призначили її очільником лише два роки тому. Нашим постійним морським капеланом у світі є отець Олександр Смеречинський.

Цей рік був дуже успішним у морському капеланстві. Отець Смеречинський побував у Франції, Англії, Вестмінстерській єпархії (Канада)… І дедалі більше священиків відвідують порти й стають морськими капеланами.

Англіканська церква цього року відмовляється від морського апостоляту в Одесі. Ми плануємо перейняти її будинок для моряків у цьому місті. Відповідальним за цей центр буде отець Олександр. Будинок, що буде відчинений щодня, знаходиться в Одеському порту.

Наш морський апостолят опікується тільки нашими моряками?

Не тільки. Наприклад, в Одесі трапилася така ситуація, що судно було арештоване і морякам не заплатили. Серед моряків було лише сім українців, решта – філіппінці. Тож морський капелан покликаний служити кожному морякові, кожній людині, яка є на судні, незалежно від того, чи це мусульманин, чи християнин. Це як у війську.

Лише зараз в Одесі нам дають землю, щоб відкрити центр для військових моряків. Державна влада хоче, щоб наша Церква допомогла їй у цій справі.

Ми знаємо, що у світі є близько двохсот тисяч українських моряків. Тому цей апостолят дуже важливий.

Австралія – одна із впливових країн світу, які підтримують Україну на міжнародній арені у війні з Росією. Чи часто до вас телефонують високопосадовці австралійського уряду…

В Австралії є доволі багато свідомих людей, які дуже добре розуміють ситуацію в Україні, наприклад пан Стефан Романів, генеральний секретар Світового конгресу українців. Є багато парафіян, які служать на світовому рівні.

Австралійські політики зважають на нашу думку.

Знаємо, що російська пропаганда добралася і до Австралії. З якою такою російською неправдою вам найчастіше доводиться зіштовхуватися?

Та це неправда. (Сміється). З того, що я знаю, то дуже мала частина австралійців вірить російській пропаганді. Переломним моментом стало збиття літака MH-17, в якому загинули австралійці. Також в Австралії не вірять, що російських військ нема в Україні.

Австралійські політики та урядовці завжди запевняють нас, що вони допомагали й допомагатимуть Україні. І хочу наголосити, що в цьому провладні й опозиційні сили Австралії єдині.

Владико, недавно в нашій Церкві відбувся Патріарший Собор. Що він має принести нашій Церкві в Австралії?

Австралійські проблеми є такі ж, як у США, Канаді та інших країнах, де проживають великі українські діаспори. Зокрема, це секуляризація, брак віри в Бога… Різниця між Україною та Австралією в тому, що Україна має більше віруючих, живе більш традиційним життям. Але на Соборі я побачив, що багато наших проблем однакові, тільки ми дещо в іншій ситуації, адже наші вірні живуть у секуляризованому суспільстві й набагато менше приходять до церкви…

Природа людського гріха всюди однакова…

Так. І наша молодь має переконання, що всі мають однакові права, зокрема щодо шлюбу…

Так, у нас є такі люди в церкві. Вони часто приходять до храму і навіть співають у хорі. Але ми їх ніколи не судимо і ніколи не звертаємо на них негативної уваги. Проте завжди нагадуємо про християнське вчення в цьому питанні і намагаємося працювати з ними. Було б добре, якби Церква розробила свою політику євангелізації молоді.

Що ви повезете зі собою додому?

Для нас дуже важлива єдність з Україною. І найголовніше, що ми повеземо додому, – що вся наша Церква у світі журиться і працює над тими самими проблемами. Ці проблеми постали не за один день і не за один рік. Тому позбутися їх дуже швидко не вдасться, але думаю, ми маємо зараз закладати фундамент для їх розв’язання. Тепер ми говоримо про катехизацію, біблійні студії, молитву. Наші молоді люди хочуть краще розуміти Церкву, Літургію. Вони люблять ікони, наші традиційні свята… І це вже дуже добре. Тому разом з цим, гадаю, їм треба глибше розуміти християнське вчення, бо вони готові бути українськими греко-католиками.

Я побачив такий феномен. За останній рік, відколи Україна почала переживати надскладні часи, до сорока відсотків людей (більшість із них молоді) почали приходити до Церкви… Можливо, це є розуміння того, куди Церква має рухатися… Бо кожна людина має потребу спокою на душі, приятелювати, жити без клопоту… Гадаю, усе це знаходиться в Бозі Ісусі Христі, у вченні Церкви.

Відчуваю, що війна в Україні вчить нас багато чого. Є багато негативів, але є і багато позитивів. І присутність Бога в житті дозволяє глибше все зрозуміти. Як нам розказали наші військові капалени на Соборі - на війні немає атеїстів.

Розмовляла Оксана Климончук