Сестра Христофора Буштин: «Запрошуємо першокласників до нової католицької школи Києва»

Сестро Христофоро, це вже не перша ваша спроба організувати католицьку школу в Києві…

Так, це вже буде моя третя спроба за п’ять років, які я є в Києві. Знаю, що переді мною теж було кілька спроб. Але ми не можемо відмовитися від реалізації цієї ідеї, тому що приходять батьки і кажуть, що хотіли б, аби їхні діти навчалися в католицькій школі.

Для нас це є достатня причина втілити цю ідею в життя.

На жаль, ми до кінця не можемо зрозуміти, скільки є охочих навчатися тут, у Києві. Тому дуже просимо зголоситися.

На якій стадії перебуває створення такої школи?

Я б сказала, в робочій. Ми зараз у Комісії освіти і виховання УГКЦ маємо бурхливий період напрацювання документів про практичні кроки, які стосуються створення саме католицької школи.

На цьому етапі ми працюємо над початковою школою, але з розумінням, що нашою метою є повноцінна загальноосвітня школа.

Зрозуміло, що державний стандарт буде в її основі, але з християнським забарвленням.

Зараз працюємо над виданням книжки «Модель закладу католицької школи». Ми напрацьовуємо різні матеріали, які покликані допомагати всім в Україні, хто бажає створити таку школу у своєму місті, містечку чи селищі. Документи і література, які ми видаємо, покликані допомогти чітко розуміти, у чому відмінність між звичайною школою і католицькою.

І в чому відмінність?

Передовсім у тому, що люди, які там працюють, і батьки, котрі туди посилають своїх дітей, повинні розуміти, що основа культури школи – християнські цінності.

Тобто діти вивчають усі ті самі предмети, що і в звичайній школі, плюс обов’язково предмет релігії. Це не християнська етика, а саме релігія.

Головна з переваг будь-якої католицької школи, яких я знаю, – це якісна освіта, що базується на якісному вихованні. Тому часто в католицькі школи посилають навчатися своїх дітей і некатолики, просто тому, що це якісна освіта.

Прототип якої країни, де є католицька школа ви берете за основу?

Ми вивчали моделі Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини. Тепер ми починаємо цікавитися американською моделлю. З ірландськими школами в нас добре налагоджений контакт і вони діляться з нами своїми напрацюваннями. Але ми не беремо якусь конкретну модель за основу. Тим більше в нас уже є свої напрацювання. У нас уже є школи, які не називалися досі католицькими, але діяли як католицькі школи. Це школа в Івано-Франківську, школа Святої Софії у Львові, це перша католицька школа Шептицьких у Львові, школа для хлопців у Бучачі, школа для дівчат у Зарваниці… І ми вже маємо можливість подивитися, як наші напрацювання діють на практиці і можемо в процесі вдосконалюватися.

Як я вже сказала, буде предмет релігії, постійна формації учителів, батьків, обов’язково присутній у школі духівник, надаватиметься психологічний та педагогічний супровід.

Тобто ви згідні з тим, що дітей обов’язково має супроводжувати психолог у школі?

Так, звісно.

Через відсутність психологічного супроводу, через відсутність бажання зрозуміти дітей, чому вони поводяться саме так, а не інакше, виникає дуже багато проблем у дітей, які навіть можуть зламати дитині життя. У звичайній школі часто, на жаль, усе вимірюється відпрацьованими годинами. І ми ще ніяк не подолаємо в Україні певні радянські шаблони, за якими сприймаємо дитину, наприклад, хто її батьки, ким вони працюють…

Маємо приклад католицької школи в Польщі. Вона є державною, але нею опікуються салезіани. Школа розташована в не дуже "благополучному" районі, тому там є різні діти. Але вони мають групу психологів і педагогів, які займаються критичними випадками. Ідеться про занедбаних дітей, з якими зовсім не займаються дома.

Який мінімум має бути дітей, щоб школа запрацювала?

Ми склали попередню модель, за якою має бути щонайменше 15 дітей у першому класі. І що більше дітей ми знайдемо, то кращим буде початок.

Звісно, це буде платна школа для батьків. Бо така освіта не буває безкоштовною. Плату можна здійснювати щомісячно. А також буде перший внесок.

Ми вже маємо приміщення. Воно розташоване на Подолі.

Перший рік ми плануємо працювати за домовленістю з державною школою, київською або львівською, що вона нас буде сертифікувати, тобто дитина матиме право будь-коли перейти в будь-яку іншу школу з посвідченням, що вона вчилася.

Вже маємо кілька кандидатур на вчителя. Для нас дуже важливо, щоб вчитель відповідав професійним якостям нової української школи не тільки на уроці, а й на перерві. Ми не хочемо вчителя, зараженого радянським підходом, який може принижувати гідність дитини, навіть якимось коментарями, на кшталт, чистьте вуха, аби ви мене добре чули. Такі маніпулятивні і образливі методи є неприпустимі, коли ми говоримо про розвиток особистості, про гідність, креативність. Бо яка креативність може бути, якщо тебе принижують?!

Передбачаємо також різноманітні гуртки.

Шукаємо і батьків, які б нам допомагали створювати цю школу, а не тільки споживали готовий продукт.

Ми вирішили починати з одного класу, бо це більш реалістично. Пам’ятаю, як починалася школа Святої Софії у Львові. Це були розбиті старі приміщення. На початку було лише п’ятеро дітей, а до кінця року набрався повний клас.

Тож головне, вважаю, почати.

Чи маєте якусь статистику, як діти себе знаходять після закінчення католицької школи?

На жаль, ми не проводили ще такого ґрунтовного дослідження в Україні. Але я знаю багатьох успішних людей, які закінчували саме католицькі школи. Цим людям легше себе знайти в житті, вони краще соціально адаптуються.

Розмовляла Оксана Климончук