Наталія Бучинська: «Хочу як співачка, як громадський діяч і взагалі як парафіянка бути корисною своїй Церкві»

І як вам наш Блаженніший Святослав?

Не знаю, чи це буде дуже по-християнськи звучатиме, але нам є ким пишатися. Ми маємо чудового духовного наставника, гарного поводиря і очільника нашої Церкви. Він дуже розумний і мені з ним завжди дуже приємно спілкуватися.

Як ви познайомилися?

Ми познайомилися цілком випадково і я сама запропонувала, що хочу як співачка, як громадський діяч і взагалі як парафіянка бути корисною своїй Церкві, тим більше в Києві, де греко-католики потребують більшого об’єднання.

Сьогодні неділя. Ви ходили до Церкви?

Сьогодні я згрішила, на жаль, не вийшло сходити до церкви. Сміється.

Але молитва в мене – кожного дня.

Як правило, я ходжу на Аскольдову могилу. Туди ходжу буквально з перших днів, відколи я приїхала в Київ. Мені там дуже затишно…

Уже кілька років поспіль я сюди також приходжу на Великдень на нічну службу. Вірніше ми приходимо всією сім’єю: я, мій чоловік, донька, мої батьки.

До слів Церква, релігія напрошується слово духовність. Що для вас означає ця духовність?

Це дуже широке поняття. Моя професія також пов’язана з цим словом. Я дуже ретельно підбираю свій репертуар і більшість моїх пісень теж несуть щось позитивне і світле, а й налаштовують людину на оптимізм, очищають, освітляють думки. Багатьом мої пісні допомагають навіть повірити в самого себе.

Життя – прекрасне. Просто треба вміти його бачити таким.

За яким принципом ви підбираєте свій репертуар?

Він має бути змістовно правильним. Якщо говорити по-релігійному, то християнський з правильними поняттями. У мене завжди на меті розповсюджувати добро, поширювати любов, надихати людей на кохання. «Кохання». Дуже люблю це українське слово.

Узагалі музика, спів мають очищати. Я люблю церковний спів, українські патріотичні пісні, у яких закладено, що ти маєш любити свою країну, дорожити нею, нести цю любов через усе своє життя і робити щось для своєї країни.

Але реальність така, що чим легша пісня і навіть чим дурніші в ній слова, тим вона має більше шансів стати популярною…

Є таке. Знаєте, але і таке має бути.

Мені подобається український шоу-бізнес тим, що він різностильовий, різнобарвний… В артиста головна ізюминка, яку він відтворює природно і щиро. Якщо комусь подобається співати простий текст і хтось із задоволенням його слухає, то чому ні.

Не люблю тексти з матюками. Ну, це не означає, що я сама не можу сказати гаряче слівце. Ще і як можу. Але артист не має це нести зі сцени…

У цьому році я відзначаю 25 років своєї артистичної діяльності. За ці роки я багато разів чула про формат/не формат. Але коли я виходжу в зал до людей, щоразу подумки кажу: ідіть гуляйте зі своїм форматом.

Я роблю і співаю те, що вважаю правильним. І людям це подобається. Головне те, що ти робиш, робити щиро.

У мене є один прихильник, який приходить буквально на кожен мій концерт… Щоразу дарує мені не тільки квіти, а й мінімуму п’ять коробок цукерок. Я його щоразу вмовляю більше не витрачатися, але… Він дуже такий позитивний і скромний чоловік. При зустрічі він не наважувався розповісти, але якось він написав був мені листа, у якому розповів, що в нього був інсульт у дуже тяжкій формі. Він був прикутий до ліжка… Так ось він розповів, що він не хотів жити, але мої пісні повернули його до життя. Каже, що слухав їх все більше і більше. Більше того сказав, що завдяки моїм пісням він одужав і став знову повноцінною людиною.

І це не один випадок, коли мої пісні додавали людям енергії та позитиву в житті… Значить, я таки щось правильно роблю в житті.

Як ви себе позиціонуєте як естрадна співачка, як людина з шоу-бізнесу?

Зараз уже прийшов такий час, що ми нашу роботу називаємо бізнесом. Це не завод і не фабрика, але це діяльність, яка приносить мені заробіток і який я годує мою сім’ю.

Я зареєстрована як приватний підприємець, крім того, моя трудова книжка лежить в Університеті культури, бо я ще й викладаю вокал. Але разом з тим я ще сама вчуся вокалу. У мене є свій учитель. Я ось уже 25 років беру уроки вокалу й надалі продовжуватиму це робити. Для співака це обов’язкова умова, така ж, як для спортсмена щоденні тренування.

Яка ваша філософія у підході до життя?

У жодному разі не зупинятися. Весь час пробувати щось нове. Ризикувати, братися нове, долати себе – це страшно, але так цікаво. Я по собі знаю, коли я щось нове пробую, я міняюся, у мене більше енергії з’являється, я стаю цікавою, у першу чергу, самій собі.

Коли я нічого не роблю нового, не читаю, у мене таке враження, що я кудись падаю, наче в якусь прірву.

Багато читаєте?

Так, дуже люблю читати. Якщо якийсь час не беру книжки до рук, то відчуваю, що кудись подівся мій словниковий запас. Тоді одразу біжу в книгарню і скуповуюся. Люблю читати саме паперові книжки. Листати сторінки. Читання електронних книг не приносить мені такого задоволення.

Але знаєте, чим більше читаю і чим більше живу, тим більше розумію, що я нічого не знаю.

Чи ходите ви до сповіді?

Ну, всі ми так чи інакше грішимо. Бо навіть погані думки вважаються гріхом. А за один день стільки всього відбувається… Але мені завжди дуже важко вирішити, до кого сповідатися. Уже навіть не знаю, що робить, чи вже йти до одного і того самого. Нехай та людина все знає.

Знаєте, коли ти публічна особа, то за великим рахунком все одно до кого йти сповідатися. Одного разу прийшла сповідатися, розказую священикові про свої гріхи, а він мені каже: Пані Наталю, так люблю ваші пісні. Тож, нікуди не сховаєшся.

Я не скажу, що я часто ходжу до сповіді, але час від часу це роблю. І вважаю, що це правильно сповідатися і причащатися. Кожного разу наче відбувається якесь очищення і кожного разу ти наче робиш іспит совісті. І мінімум раз на рік треба це робити точно.

Україномовні не завжди себе почувають комфортно в Києві, тому що мало української мови у сервісі. Як ви себе почуваєте?

Мене тішить те, що в Києві стало більше звучати української мови. Бо колись як тільки я приїхала і запитала в магазині про гребінець, то на мене дивилися такими незрозумілими очима.

Ще багато людей автоматично сидять на російській мові, але багато-хто свідомо переходить на українську. І це не може не тішити.

Але нам час від часу продовжують кидати як кістку мовне питання. Таким чином нас від чогось відволікають важливого, аби люди не зауважували, яка погіршується економічне життя. І люди починають просто сваритися між собою.

Політика стала в нас уже дуже брудною. Мені ще десять років тому одна шанована людина сказала, що політика дійде до того, що в Україні перестануть поважати народних депутатів.

Гадаю, після сьогоднішнього парламенту вже точно…

Є багато людей професіоналів, але, шкода, що їх не пускають до вирішення питань. За стільки років ці мастодонти так укріпилися, що вони легко через свої мас-медіа управляють людьми. А наші люди не вміють аналізувати, бо для того, щоби аналізувати, потрібно читати книжки. Люди мусять читати книжки, а не дивитися ці всі шоу.

Моя дочка якось дивлячись одне шоу по телевізору, каже мені, як можуть себе жінки так принижувати, б’ючись за якогось чоловіка… Що ж ми виховуємо в наших дівчатах, яку гідність?!

Нехай би люди краще кіно якесь подивилися, ніж оці тупі шоу.

Ну, це відсутність виховання в нашому суспільстві, вважаю…

Це звичайна неосвіченість. Люди не хочуть вчитися. Іти вчитися, працювати, здобувати щось крок за кроком – це важчий шлях, ніж знайти якогось чоловіка, який би це все оплачував… Але ж питання в самоповазі.

Загалом вважаю, що кожен має займатися своєю справою. Закони має писати юрист, депутатом має бути людина з економічною чи юридичною освітою, тобто кожен має займатися своїм. Я ось вмію співати і співаю, я ж не йду лікувати людей.

Недавно була на презентації фільму Андре Тана… Це хлопчина з незаможної сім’ї. Йому доводилося продавати рибу на базарі… Це дуже гарний мотиваційний фільм. Рекомендую подивитися, особливо молодим.

Це єдиний на сьогодні модельєр, який має багато своїх магазинів по цілій Україні… Тобто наполеглива праця робить часто неможливе можливим.

Я теж обрала не найлегший шлях. За сім років роботи в ансамблі я жодного разу не була у відпустці.

У декретній відпустці я теж не була. Моя Катерина народилася 23 січня, а я ще в новорічну ніч мала три концерти. Але я отримала житло, отримала звання майора, а почала з прапорщика.

І я не роздягаюся на сцені, я не виставляю своє сімейне життя на показ.

Для мене взірець сучасної співачки є Селін Діон. Якось вона давала концерт у Європі, я одразу ж купила квиток. У неї розкішний технічно вироблений роками вокал. Крім того, що вона розкішна співачка, вона ще й хороша людина. І в неї сімейні цінності на одному рівні з її роботою. Вона себе веде пристойно щодо особистого життя і завжди популяризує сімейні цінності.

Бо заради чого ми прийшли на цей світ? Щоби просто побалдіти, пропити, пролежати на дивані своє життя? Ми маємо робити добро, радіти, самим розвиватися, дивитися на цю прекрасну землю, бо вона прекрасна. І просто жити на повні груди. Але для цього потрібно весь час працювати над собою. І ніколи не зупинятися.

 

Розмовляла Оксана Климончук,
Департамент інформації УГКЦ