Звернення владики Михайла (Колтуна) з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння

Улюблені у Христі!

Ми всі живемо в часі Божого Об`явлення про наше життя і спасіння. Про присутність Бога в сотвореному світі, який повеліває діяти природнім законам, щоб земля мала свій сенс. Але найбільше, щоб людина на землі, у взаємодії з Божими Законами, щораз відкривала своє покликання, яке Бог їй дає. «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (І Кор.2.9).

Ми сьогодні переживаємо війну, яка несе загрозу для життя людей, а також загрозу втрати цінностей, які Бог дав, щоб людина зростала в них. Серед цих цінностей є невід`ємний від життя дар свободи, дар миру, дар землі, на який ми маємо зреалізувати наші, Богом дані права. Ми почали втрачати нашу відповідальність за себе і за ближнього, що і призвело до ворогування, нарікання, зловживання нашими можливостями для життя в мирі. Як наслідок, ми маємо смерть, неволю, яка веде до ще більшої втрати – до зневіри.

В цей день особливої християнської уваги до служіння в’язням Церква закликає, що саме зараз є час для всіх покаятись й прийняти примирення між нами і Богом. Доля поневолених турбує не лише самих поневолених, але найбільше має турбувати нас, що вважаємо себе вільними, щоб можливістю своєї свободи скористатись для звільнення поневолених. «Я був у в`язниці і ви мене відвідали» - каже Господь (Мт.25.36). Ми не маємо можливості зарадити всім в`язням, але послужімо хоча б комусь, хто опинився в неволі.

Церква закликає не порушувати права ув’язненого, адже до цього веде в великій чи малій мірі його поневолення. Для самих в’язнів Церква має не лише виражати свої співчуття, але й послужити добрими ділами на користь в’язнів. Щиро, у вірі і любові до Бога і ближніх, молитись за ласку витривання у наших випробуваннях на християнську зрілість, для свободи і успіху християнського життя. При цьому ж надія на Бога має бути живою, як і в праведного Симеона, який очікував спасіння. Сьогодні для нас є цей день, коли сповняється наша надія. Якщо ми надіялись, що наші очі побачать спасіння на просвічення всіх людей в Божім світі, то маємо витримати у цій надії до кінця.

За свободу треба боротись. Наш народ йшов до свободи силою великих змагань у терпіннях. Ми усі стараємося усвідомити ціну свободи. Сьогодні ми розділяємо наші зусилля з тими, яких спіткала доля поневолення. І так, як для себе, ми просимо Бога, щоб Він привернув їм свободу і поєднав нас у любові. Закликаю усі релігійні громади під проводом нашого духовенства бути жертовними і творчими на ініціативи у цьому служінні, яке доручив нам Господь. «Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах» (До євреїв 13:3).

+ Михаїл