Спільна декларація, підписана Папою Франциском та Вселенським Патріархом Вартоломеєм І у Стамбулі

Наше спогадування апостолів, що звіщали світові добру новину Євангелія через свою проповідь та свідчення мучеництва, скріпляє в нас прагнення й надалі разом прямувати вперед, до мети подолання з любов’ю та довір’ям перешкод, які нас розділяють.

З нагоди зустрічі в Єрусалимі минулого травня, під час якої ми спогадували історичні обійми між нашими високодостойними попередниками, Папою Павлом VI та Вселенським Патріархом Атенагорасом, ми підписали спільну декларацію. Сьогодні задля щасливої нагоди чергової братерської зустрічі, ми прагнемо наново підтвердити наші спільні наміри й турботи.

Висловлюємо свій щирий та рішучий намір у слухняності волі Господа нашого Ісуса Христа, посилити наші зусилля, спрямовані на сприяння повній єдності між усіма християнами, а передовсім між католиками і православними. Крім того, прагнемо підтримувати богословський діалог, який веде Міжнародна змішана комісія, яка встановлена якраз 30 років тому Вселенським Патріархом Дімітросом та Папою Іваном Павлом ІІ тут, на Фанарі, нині обговорює найскладніші питання, котрими позначена історія нашого поділу і які вимагають уважного та поглибленого дослідження. З цією метою, як Пастирі Церкви, запевняємо нашу братню молитву, закликаючи вірних приєднатися до нас у спільному проханні, «щоб усі були одно, щоб світ увірував» (Ів. 17,21).

Висловлюємо нашу спільну стурбованість ситуацією в Іраку, Сирії та на всьому Близькому Сході. Єднаємося в прагненні миру й стабільності та в бажанні сприяти розв’язанню конфліктів шляхом діалогу та примирення. Визнаючи вже докладені зусилля з метою надання допомоги регіонові, одночасно звертаємося із закликом до всіх, на кому лежить відповідальність за долі народів, посилити заанґажування на користь стражденних спільнот, запевнивши їм, зокрема й християнським, можливість залишитися на своїх рідних землях. Не можемо миритися з Близьким Сходом без християн, які сповідували Ісусове ім’я тут протягом двох тисяч років. Численні наші брати й сестри переслідувані та насильно змушувані покинути свої домівки. Навіть здається, що людське життя втратило цінність, а людська особа вже нічого не значить та може бути принесена в жертву іншим інтересам. І все це, на жаль, зустрічає байдужість з боку багатьох. Як пригадує нам святий Павло: «Коли страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1 Кор. 12, 26). Таким є закон християнського життя і в цьому значенні можемо сказати, що існує також екуменізм страждань. Подібно, як кров мучеників стала засівом сили і плідності Церкви, так і спільність у щоденних стражданнях може стати дієвим засобом для досягнення єдності. Жахливе становище християн та всіх, хто страждає на Близькому Сході, вимагає не лише постійної молитви, але також належної відповіді з боку міжнародної спільноти.

Великі виклики, що стоять перед світом в актуальній ситуації, вимагають солідарності всіх людей доброї волі. Тому визнаємо важливість того, щоб провадити конструктивний діалог з Ісламом, що ґрунтуватиметься на взаємній пошані та приязні. Надихаючись спільними цінностями та скріплені справжніми братерськими почуттями, мусульмани й християни покликані разом співпрацювати на користь любові, справедливості, миру та пошани гідності й прав кожної людської особи, особливо в тих регіонах, в яких вони свого часу протягом століть жили в мирному співжитті, а сьогодні разом переживають трагічні жахіття війни. Крім того, як християнські провідники, ми закликаємо всіх релігійних провідників й надалі зміцнювати міжрелігійний діалог та докладати всі зусилля, необхідні для будування культури миру й солідарності між людьми та між народами.

Пам’ятаємо також про всі народи, які страждають з причини війни. Особливо молимося за мир в Україні, країні з давніми християнськими традиціями, та звертаємося із закликом до всіх сторін, втягнутих у конфлікт, шукати шлях діалогу й пошани міжнародного права, щоб покласти край конфліктові, даючи змогу всім українцям жити в згоді.

Наші думки линуть до всіх вірних наших Церков у світі, яких вітаємо, ввіряючи їх Христові, Спасителеві нашому, щоб вони змогли бути невтомними свідками Божої любові. Підносимо нашу ревну молитву до Бога, просячи дару миру в любові та єдності для всього людського роду.

«Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким способом. Господь з усіма вами!» (2 Сол 3,16).

30 листопада 2014 року

Радіо Ватикан