Декрет заснування Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ

Вих. ВА 15/627

На славу Святої, Єдиносущної,
Животворящої і Нероздільної Тройці,
Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь

Святослав,

Божою милістю і в повному сопричасті
з Римським Апостольським Престолом Отець і Глава
Української Греко-Католицької Церкви

Високопреосвященним і Преосвященним
Архиєпископам і Митрополитам,
боголюбивим єпископам,
всечесному духовенству,
преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам,
в Україні і на поселеннях

Мир у Господі!

Господь наш Ісус Христос заснував на землі свою Церкву і послав своїх апостолів, щоби зробили всі народи Його учнями, навчаючи їх берегти все, що Він їм заповідав (пор. Мт. 28, 19–20). А вони [апостоли] силою Святого Духа, який зійшов на них у день П’ятдесятниці, виконуючи волю Спасителя, були свідками Його аж до краю землі (пор. Ді. 1, 8).

Наше передання пригадує, що св. Андрій Первозванний дійшов до гір над Дніпром, де нині видніє первопрестольний град Київ, поблагословив їх і сказав: «Тут засяє Божа благодать». Християнство поширювалося в Україні за князів Аскольда і Дира. Внук блаженної княгині Ольги св. великий рівноапостольний князь Володимир проголосив Хрещення Київської Русі в 988 р. Християнство на наших землях оновило і скріпило народ та державу і стало воно, як слушно зауважив святий Папа Іван Павло ІІ, «православне у вірі, а католицьке в любові», бо було в повній єдності з Апостольським Престолом Петра і з усією Церквою.

Поділля після Хрещення Київської Русі св. Володимиром Великим спершу ввійшло до складу Київської архиєпархії, наприкінці XI ст. – до Володимирської єпархії, а з відкриттям у 1140-х рр. Галицької катедри стало її канонічною територією на чолі з генеральним намісником, який у княжу добу поперемінно резидував у Теребовлі, Бакоті, Смотричі й Кам’янці. Починаючи з 1303 р., Поділля на нетривалий період ввійшло до заснованої тоді Галицької митрополії, яка з перервами проіснувала аж кінця XV ст.

У середині – другій половині XIV ст., у період існування автономного Подільського князівства та вакантності Галицького Успенського престолу, з ініціативи князів Коріатовичів було засновано окрему Подільську єпархію у складі Київської митрополії. Після приєднання Поділля до Польського королівства (1434 р.) ці терени втратили свій єпархіальний статус і повернулися під юрисдикцію Галича. Із заснуванням у 1539 р. Львівської єпархії  місцеві парафії східного обряду організаційно об’єдналися в Кам’янецьке генеральне намісництво, очолюване владичим намісником з осідком у Кам’янці, який аж до кінця XVIII ст. безпосередньо підпорядковувався львівському єпископові. Належність Поділля до Галицької (з 1539 р. – Львівської) єпархії відобразилася в титулуванні її владик – «єпископ Львівський, Галицький і Кам’янецький». Проголошення Берестейської унії 1596 р. знайшло свій відгук і в серцях подолян, які в 1616 р. з благословення та за підтримки київського митрополита Йосифа Велямина Рутського утворили Шаргородську унійну протопопію.

З огляду на особливості політичного статусу Подільської землі у складі різних держав, в останній чверті XVII – упродовж XVIII ст. неодноразово здійснювалися спроби піднести Кам’янець до статусу єпископської кáтедри. У серпні 1681 р., під час турецької окупації Поділля, константинопольський патріарх Яків номінував для міста митрополита Панкратія, заснувавши таким чином Кам’янецьку митрополію у складі Царгородського патріархату (фактично існувала до 1699 р.). Після звільнення Поділля від османського панування київський унійний митрополит Лев Шлюбич-Заленський, з благословення Римського Апостольського престолу та в порозумінні з папським нунцієм Джованні Антоніо Давіа, у 1699-1700 рр. ініціював заходи з відкриття в Кам’янці-Подільському окремої єпископської кáтедри.

Фактична втрата львівськими єпископами наприкінці XVIII ст. юрисдиції над Поділлям актуалізувала в 1781-1793 рр. заходи із заснування Кам’янецької унійної єпархії (1789-1793). На своєму зібранні у вересні 1790 р. унійний єпископат на чолі з митрополитом Теодозієм Ростоцьким ухвалив декларацію Exdivisio Dioecesum, що серед іншого передбачала заснування окремого Кам’янецького владицтва в безпосередньому підпорядкуванні предстоятеля Греко-Католицької Церкви. Однак через політичні обставини – поділи Речі Посполитої та російську окупацію Поділля – реалізувати тоді згадані пастирські ініціативи не вдалося.

Незважаючи на насильницьку ліквідацію царським режимом унії на Поділлі наприкінці XVIII – у першій третині XIX ст., Греко-Католицька Церква зберегла церковну пам’ять про належність регіону до Львівської єпархії. Оскільки місто Кам’янець і все Поділля опинилися на території Російської імперії, неприхильної до Унійної Київської Церкви, Папа Пій VII у 1807 р., проголошуючи буллою In universalis Ecclesiae regimine черговий поділ Київської митрополії та утвердження Галицької митрополії в межах монархії Габсбургів, зберіг за галицькими митрополитами титул «єпископ Кам’янецький». Упродовж XIX – першої половини XX ст. усі предстоятелі Греко-Католицької Церкви мали титул єпископа Кам’янця-Подільського. На початку XX ст. Папа Пій X, надаючи Андрею Шептицькому юрисдикцію над усіма католиками східного обряду в Росії, покликався саме на титул митрополита як єпископа Кам’янця-Подільського. Цей же титул аж до сьогодні традиційно зберігався за Главою УГКЦ.

Із заснуванням у 1996 р. Києво-Вишгородського екзархату УГКЦ Хмельницька область (до 1954 р. Кам’янець-Подільська область), на території якої розташований Кам’янець-Подільський, належить до цього екзархату. Синод єпископів нашої Церкви, який проходив у м. Києві 7-12 липня 2002 р., постановив, щоб поширити душпастирську опіку єпархіального єпископа Тернопільсько-Зборівської єпархії на територію Хмельницької області. Наш достойний попередник, Блаженніший Любомир Гузар, того ж року, відповідно до синодального рішення, доручив єпископу Тернопільсько-Зборівському опікуватися територією Хмельницької області, яка юридично залишалася територією Києво-Вишгородського екзархату УГКЦ. Проте вже у 2003-му, згідно з рішенням Синоду Єпископів 2003 р., територію Хмельницької області було приєднано до Тернопільсько-Зборівської єпархії. 25 листопада 2011 р. Божого Отець і Глава УГКЦ підніс Тернопільсько-Зборівську єпархію до гідності архиєпархії.

Розвиток нашої Церкви на Поділлі відбувався також завдяки старанням та невтомній пастирській праці нашого достойного брата Архиєпископа і Митрополита Василя (Семенюка). Досвід пастирського служіння на цих теренах засвідчив, що для кращої духовної опіки наших вірних, розвитку тривких основ для оновленого життя повіреної нам пастви та з огляду на нові обставини, є необхідним створення нової єпархії.

Тому, зважаючи на нові обставини, а особливо на пастирські потреби і спасіння боголюбивого люду, ми, отримавши від Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся в м. Івано-Франківську 31 серпня - 6 вересня 2015 року Божого, згоду, яку поблагословив Святіший Отець Франциск, Папа Римський,

відповідно до приписів кан. 85, §1
Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ),
владою нам даною

ЗАСНОВУЄМО

Кам’янець-Подільську єпархію
Української Греко-Католицької Церкви,
виокремивши її територію з Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Територія новоствореної єпархії простягається на Хмельницьку область і вона належатиме до Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ. Вирішуємо також, що осідком Єпархіального єпископа Кам’янець-Подільської єпархії буде м. Хмельницький. Подаємо це до відома українського Божого люду, світської влади і всіх людей.

Ми це здійснили на славу Божу та спасіння повірених нам душ. Заохочуємо дорогих у Христі наших братів і сестер приєднатися до служіння Христовій Церкві і творити всі разом союз любові, як свідчення перед усім світом на славу Отця нашого, що на небесах. Амінь.

Цей декрет набирає чинності від дня його опублікування відповідно до церковного права. Нехай він також буде опублікований у «Благовіснику Верховного Архиєпископа УГКЦ».

+ СВЯТОСЛАВ

о. Микола Сулима,
віце-канцлер Курії Верховного Архиєпископа УГКЦ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Преподобномученика Стефана Нового,
11 грудня 2015 року Божого