Владика Богдан (Дзюрах) закликав до солідарності з ліквідаторами Чорнобильської аварії

За словами єпископа, ось уже 30 років Україна і Європа живуть у тіні Чорнобиля. «За цей час, – відзначив він, – народилося і виросло ціле покоління людей. За цей час також багато людей, зокрема ліквідаторів, які безпосередньо були причетні до заслони цього лиха своїм тілом, відійшли до Господа».

Говорячи про подвиг ліквідаторів, владика Богдан сказав, що, не задумуючись над своєю долею, вони пішли в саме серце цієї катастрофи, щоб інші люди могли жити, почуватися в безпеці. «Їм належить, – вважає Секретар Синоду, – наша безмежна вдячність і шана, а тим, що відішли від нас, – молитовна пам’ять. Але пам'ять означає не тільки згадувати певних осіб, які відійшли від нас, або пам’ятати про ліквідаторів раз на рік в оці весняні квітневі дні, коли відзначаємо чергові роковини цієї катастрофи. Пам'ять означає вибудувати постійно діючі механізми захисту постраждалих. Означає більше долучитися до охорони Божого сотворіння, аби таким чином забезпечити людині мирне і безпечне життя на землі».

Очевидно, вважає єпископ, тут не обійтися без відповідної державної політики, яка опиратиметься на всесторонні дослідження наслідків аварії, здається, це досі до кінця не зроблено, та гарантуватиме соціальну опіку усім, хто постраждав від наслідків цієї катастрофи.

Чорнобиль, на його погляд, показав, що всі ми люди дуже взаємопов’язані. «При цьому, – сказав владика Богдан, – навіть кордони між країнами не є перешкодою від взаємозв’язків і взаємовпливів. Спроби відгородитися одні від одних, вдати, що те, що відбувається в сусіда, мене не стосується чи не зачепить, є ілюзією. І це дуже яскраво показав Чорнобиль. Доля одних людей часто залежить від позиції інших. За чиюсь безвідповідальність чи легковажність можуть відплачувати своїм здоров’ям і життям цілі покоління людей. Так само і чийсь геройський вчинок може врятувати сотні, чи то й мільйони невинних життів. Ми, люди, буваємо солідарні як злому, так і доброму. Тож ми маємо сьогодні проявити більшу солідарність з тими людьми, хто був у перших лавах ліквідаторів. А також з усіма тими, хто до сьогодні несе хрест наслідків Чорнобильської аварії».

Єпископ вважає, що в цей рік, який Вселенський Архиєрей проголосив роком Божого милосердя, Церква, громадські організації та люди доброї волі мали б стати голосом постраждалих, голосом тих, хто почувається забутим і полишеним сам на сам зі своїми проблемами та викликами, спричиненими подіями 30-літньої давнини. «Чорнобиль – це рана на тілі нашого народу і всього європейського континенту. Проте ця рана не мусить бути смертоносною, невиліковною, а народи, які вона зачепила, не мусять почуватися приреченими. Віра каже нам, що людські рани, огорнені Божою, людською любов’ю і людським милосердям, стають джерелом нового життя і нової надії. Там, де є любов і милосердя, з’являється надія, що потім виливається у дієву солідарність», – додав владика Богдан».

«Бажаю всім нам, щоб тим цілющим бальзамом, який виливатиметься на рани постраждалих від Чорнобильської аварії, нехай стане наша щира молитва, вдячна пам'ять і дієва солідарність як в Україні, так і на міжнародному рівні», – побажав Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ