Глава УГКЦ нагадав про ідентичність християнства, УГКЦ та Львівської семінарії (відео)

Сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 16 жовтня на проповіді у храмі Львівської духовної семінарії Святого Духа під час урочистої Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди десятої річниці спорудження нової семінарії у Львові.

Із Главою Церкви співслужили: владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, владика Михайло (Колтун), Єпарх Сокальсько-Жовківський, владика Тарас (Сеньків), Єпарх Стрийський, і владики Венедикт і Володимир, Єпископи-помічники Львівської архиєпархії, ректори семінарій та інші священнослужителі. Серед присутніх жертводавців на Богослужінні були, зокрема, п. Магда Качмарик із доброчинної організації «Церква в потребі» та Йоахим Зауер із БФ «Реновабіс».

Християнство - не маленька секта, а універсальна релігія

У Божому Слові цього дня йдеться про подію, яка відбулася поза територіальними межами Обітованої землі, «в околицях Тиру і Сидону». За межами ізраїльських володінь до Христа підійшла жінка-ханаанянка. Вона просила про оздоровлення своєї доньки, бо нечистий дух мучив її. «У тій події ми чуємо відлуння важливого питання, яке турбувало ранню Церкву, зокрема ту, в лоні якої і зродилося Євангеліє від Матея, - продовжив проповідник. -  У лоні цієї Церкви були християни насамперед юдейського походження».

Це питання семінаристи не раз чують на лекціях із богослов’я. Що потрібно для того, аби бути християнином?  Хто такий християнин? Чи можуть бути членами Христової Церкви особи, які походять із поган? Це питання було ключем до ідентичності  ранньої Церкви. І те, що відповідає Христос, і те, як закінчується ця історія, є відповіддю тодішньої Церкви на питання, ким вона є. 

Далі Глава Церкви зазначив: «Церква – спільнота причасників єдиного Тіла і єдиної Крові, єдиного Духа Святого. Христос ніби провокує цю жінку, аби вона зробила глибший крок у вірі, - визнав її донькою Божою. Та жінка є символом усіх тих людей, яких прийшов спасти Ісус».

За словами Блаженнішого Святослава, Ісус є Спасителем не лише єврейського народу: «Християнство не є маленькою сектою, а універсальною релігією, відкритою для всіх. Бог прагне, аби всі люди спаслися і прийшли до пізнання Істини». Таким чином,  християнин вірить у Христа, воплоченого Бога, який живе в Дусі Святому. «Дух Святий є духом усиновлення, який робить нас синами і доньками не лише Авраама, Ісаака і Якова, а і Всевишнього», - додав він.

 Бути греко-католиком - це нести в собі багатство київського християнства і відкривати його різними мовами для різних людей із різних культур

У світлі питання про ідентичність ранньої Церкви Блаженніший Святослав закликав запитати себе про ідентичність Церкви київського християнства. Закликав запитати себе саме про те, що нас робить членами тієї Церкви. «Що нас робить українцями – греко-католиками? Приналежність до українського народу? Сьогодні, одначе, третина парафій УГКЦ у діаспорі складається вже не з українців. Тому й для них перекладають Катехизм УГКЦ тими мовами, якими вони розмовляють – англійською, португальською, іспанською, російською та іншими. Що є знаком ідентичності вірного УГКЦ? Бути галичанином? Як Київський Верховний Архиєпископ, мушу сказати «ні». Ще Блаженніший Любомир свого часу цікаво сказав, що нам потрібно позбутися єресі галичанства. Ідентичністю УГКЦ є віра в спасительну дію нашого Бога, що проявилася в історії київського християнства, яке розквітло на наших землях і дістало багато скарбів Господа: богословських, літургійних, мистецьких, котрими сьогодні потрібно поділитися із світом», - пояснив проповідник.

Можливо, коли наш місіонер іде із Львівської семінарії служити в Краматорськ, Сімферополь і Мельбурн, то спочатку так і думає, що йде лише до українців. Та Христос відкриває значно більші горизонти. Він каже: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав...». Ось що означає сьогодні бути греко-католиком: «Це, з одного боку, означає нести в собі все багатство київського християнства, його знати і  в ньому зростати. А з іншого – бути здатним відкрити його різними мовами для різних людей з різних культур, даруючи їм того Духа, якого Господь дав нашій стражденній, розіп’ятій, але воскреслій і прославленій Церкві».

Ідентичність Львівської семінарії закладена в її архітектурі

А що є ідентичністю Львівської духовної семінарії Святого Духа? Слово про ідентичність ЛДССД закладено в архітектурі самої будівлі. Цей будинок є тілом голуба, крилами якого є навчальні аудиторії, де здобувають знання семінаристи, серцем його – центральне фойє, вхід у приміщення семінарії, а головою - храм. «Бо Церква - центр богомислення, спілкування з Богом й осмислення таїнства, яке ми переживаємо в особистому, духовному житті. А семінаристи живуть в тому німбі, який півколом вінчає голову цього голуба. Цікавий задум цієї архітектури, адже семінаристи є ніби випроміненням слави Божої, яку хоче в них вкласти Господь діянням Святого Духа», - пояснив Предстоятель УГКЦ.

Він підкреслив, що будівля семінарії має особливе значення для усієї Церкви, яка сьогодні живе і молиться в усій Вселеній. «Цей будинок є пам’ятником єдності та внутрішньої згоди УГКЦ. Бо семінарія ніколи б не постала, якби не було внутрішньої згоди єпископів, богословів, - єдності між УКУ та семінарією, монашеством і мирянами», - переконував Блаженніший Святослав. Також цей ювілей свідчить, що відбулася зміна поколінь: «Із того ректорату, який я мав за честь очолювати десять років тому, залишився тільки один священик - о. Володимир Крушельницький, незмінний її канцлер. Цього дня дякуємо Богу за тих, хто доклався, аби постав цей пам’ятник ідентичності нашої Церкви. Варто згадати великого будівничого семінарії о. д-ра Богдана Праха, який має титул почесного ректора цієї семінарії. Він був тією особою, якій повірили жертводавці, що він зможе збудувати цю семінарію. І сьогодні я вам дякую вже, як ректору УКУ. Гадаю, ідентичність Львівської семінарії бути частиною УКУ». 

Також на цій території відбулася історична зустріч святого Папи Івана Павла II і о. Веренфріда ван Страатена, засновника  доброчинної організації «Церква в потребі». Тут була остання їхня зустріч. Папа посвятив цю землю, а отець здобув необхідні кошти для її зведення. Дякуємо Богу за них», - сказав Блаженніший Святослав.   

Департамент інформації УГКЦ