Інтерактивний навчальний курс «МАПа» - новий погляд на душпастирство молоді

Даний курс не є одноразовою акцією, а чітко розпрацьованою навчальною програмою, в якій переважає практика за лекційний матеріал. Загалом, курс розрахований на двадцять днів. Навчання складається із п’яти модулів (зустрічей), кожен з яких триває чотири дні в Патріаршому домі у Львові. Завершиться навчання священиків наприкінці осені. Тож нещодавно душпастирі вже пройшли перший модуль  навчання.

За словами о. Ростислава Пендюка, голови Комісії УГКЦ у справах молоді, священики, які приїхали вчитися, були здивовані тим, що курс не складається із лекцій. «Наша мета – не просто донести інформацію, а вчитися і зростати разом. Тому я просив викладачів, які з нами працюють, аби вони максимально включали в роботу нашу священичу аудиторію. Уже під час першого модулю було багато завдань, які самі ж отці виконували. Деякі священики в останні дні навчання вже на підлогу лягали від втоми... Суть курсу, власне, й полягає у максимальній практиці», - розповів о. Ростислав.

Перед цим, творчий колектив Комісії багато консультувався з різними активними священиками, які мають позитивний досвід праці із молоддю. А крім цього, в методології програми взято певні напрямки з навчальних програм Інституту лідерства УКУ. «Ми твердо переконані, що деякі вміння, знання і навики, які використовуються в громадському секторі і, навіть, в бізнесі, в церковному середовищі також можуть бути корисними (наприклад, вміння планувати, вміння керувати людьми і т.д.)», - коментує отець. Тож завдяки курсу «МАПа» душпастирі молоді вчаться відповідати на виклики сучасності: «Ключовим для нас при відборі священиків на навчання була їхня добровільність. Священики, які приїхали з різних регіонів України - фантастичні і чудові. Я пишаюся ними! Такі, як вони, мають мотивацію і вже щось роблять. Наша програма покликана, щоби оці їхні намагання зробити більш продуктивними, більш ефективними, такими, які відповідають сучасним викликам. Адже теперішня молодь дуже динамічна і нам потрібно вміти це помічати».

Як відомо, ще у 2007 році, тоді ще отець, а тепер Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, мав доповідь на Патріаршому соборі, присвяченому молоді. У ній він окреслив на Євангельському прикладі те, як повинно виглядати душпастирство молоді. Йшлося про розмову Воскреслого Христа зі своїми учнями в дорозі до Емаусу. «В Євангельському уривку розповідається про учнів, які дуже сильно чимось стурбовані. За Євангелієм, вони розчарувалися в своєму Учителеві, бо Його розіпнули і вбили. Ісус до них підходить і питає в них про що вони говорять. Він не підійшов до них із промовою, а запитав їх про те, що для них є важливим. Коли учні сказали, що їх турбує, тоді Він намагається їм дати відповідь на їхнє запитання. А після цього Ісус приводить їх на ламання хліба...За цим прикладом, спочатку повинен бути контекст життя молодої людини, потім намагання відповісти на її запитання і після цього – запрошення до молитви, до Євхаристії…», - переконаний душпастир.

За висновками самих учасників курсу, сучасна молодь прагне бути почутою, хоче, аби в неї запитали що її турбує. Саме тому вона часто звертається до Церкви, яка є інституцією Божою, бо в ній Господь має відповіді на всі запитання. «Деколи священики виголошують дуже добрі проповіді та вони можуть не потрапляти в ціль тільки тому, що думки їхніх слухачів зайняті іншим. Тому важливим є діалог між священиками і молодими людьми, - переконаний о. Ростислав. – Раніше ми це робили тільки з проповідальниці, а тепер ми можемо запросити молодь до спілкування за одним столом, просто скуштувавши тістечко і порозмовлявши». Священик переконаний, що стан духовного життя душпастиря, його інтелектуальний і культурний рівень повинні бути найвищими. «Священики не повинні бути надто поблажливими, бо ми не є працівниками сфери обслуговування, щоби догоджати людям, а ми - інституція, що несе Правду. Однак, цю Правду можна по-різному нести: командним тоном згори, або під час зустрічі віч-на-віч…». Отець Ростислав розповів про власний досвід побудови діалогу із молоддю: «У парафії, де я служу, існує спільнота молодих сімей. Ці люди дуже добре мене знають (знають мої слабкості і переваги). Я з ними ділюся… Я можу прийти, деколи втомленим на їхню зустріч, і сказати, що належним чином не підготувався до неї. І вони розуміють, що я не спустився з неба, а я - людина. Вони не очікують від мене досконалості, а лише кроку їм назустріч. Як-тільки вони це бачать, то одразу ж готові прийняти мої обмеження. Якщо сваритися і казати, що вони – погані і потрібно бути досконалими, а потім вони, можливо, можуть зустрітися з якимось не дуже позитивним досвідом в моїй особі, то у них виникне знеохочення і розчарування…».

Руслана Ткаченко, Департамент інформації УГКЦ