Звернення Німецької єпископської конференції щодо війни в Україні

ПРОТИСТОЯТИ АГРЕСІЇ

ЗДОБУТИ МИР

ПІДТРИМАТИ ЖЕРТВ

Звернення Німецької єпископської конференції щодо війни в Україні

(оригінал німецькою читайте тут)

Україна переживає драматичні дні: дні війни, дні людських страждань. Солдати на обидвох боках фронту гинуть та зазнають поранень. Багато мирного населення є серед жертв, оскільки в житлові будинки, школи та лікарні потрапляють ракети та бомби.

Всупереч всім правилам обмежень під час ведення бойових дій, спричиняються жертви серед мирного населення, ба навіть свідомо призводяться, щоби залякати та деморалізувати населення. Лише за цих кілька минулих днів тривання цієї війни, загинули тисячі людей. Незліченно більша кількість оплакує своїх померлих, втратила своє майно та була позбавлена зі своїх життєвих перспектив. Багато хто зазнав травм, від яких вони можуть бути зцілені лише через дуже тривалий час. Імовірно, що вже понад два мільйони людей перебувають за кордоном як біженці. Терени спустошення війною набули вже велетенських масштабів.

Ціла країна перебуває в шоковому стані та зазнає страху. Але жителі України демонструють рішучість та витривалість, яких, з огляду на разючу перевагу російської армії, ніхто за кордоном не очікував. Навіть якщо б це була відвага з відчаю, але це є все ж відвага народу, котрий опирається завданій йому несправедливості, котрий не хоче здати без бою свої права. Ця відвага заслуговує на повагу та вшанування.

Українці пригадують знову і знову про те, що їх країна перебуває у війні з 2014 року. І дійсно, - Російська Федерація порушила мир у 2014 році, коли анексувала Крим та розпочала так звані «гібридні» бойові дії в Луганській та Донецькій областях. Проте, вторгнення, котре розпочалось 24 лютого 2022 року є іншим. Воно перетворює всю Україну в територію війни. Ми засуджуємо напад на визнану міжнародним законодавством державу та загарбницьку війну, котра порушує заборону на насильство, закріплену в Хартії ООН, а тому слушно ці дії були засуджені переважною більшістю Генеральної Асамблеї ООН.

Жодне з обґрунтувань, висунутих російською владою, не є переконливим, навіть якщо б виявити готовність принципово визнати потреби російської безпеки. Плани загарбників в деталях невідомі. Безперечним виглядає те, що демократично обраний уряд України мають на меті усунути, а всю країну підпорядкувати волі Кремля. Зв'язки України з Європейським Союзом намагаються радикально послабити або повністю розірвати. Ми беззастережно засуджуємо вторгнення Росії в Україну. Щоб не допустити подальшого спустошення в країні і непевного часу в міжнародних відносинах, війну необхідно негайно припинити, а іноземні війська мають повернутися до себе додому.

Шоковані не лише українці. У певному сенсі це стосується й усіх інших європейців. Тому що російський підхід радикально поставив під сумнів основи співіснування на нашому континенті. «Порядок, заснований на правилах», про який говорять політика та наука, був відкинутий, а Європа - скерована на шлях невизначеного майбутнього. Це також пояснює, чому європейські держави та інші країни Заходу в найкоротші терміни розпочали рішучу політику санкцій проти Росії та виявили солідарність з Україною. Усі відчувають, що вторгнення в Україну – це також напад на Європу та її цінності. Демократія, права громадянської свободи і правова державність, порядок співіснування і взаємовідносин держав на основі обов’язкових і справедливих правил – усе це зневажають і поборюють ті, хто хоче позбавити Україну її свободи. Тому Європа чинить добре, готуючись до тривалих і важких протистоянь. Щоб вистояти в цьому виклику потрібна рішучість і ясність, віддалена від істерики й тактичного маневрування.

У Німеччині постачання зброї в Україну інтенсивно обговорювалося і обговорюється, іноді доходить навіть до палких суперечок. Це зрозуміло з огляду на нашу історію та висновки, які ми з неї зробили. Ця дискусія точиться і в Церквах. Й справді, представники Церков завжди вважали своїм завданням супроводити експорт озброєнь критичним поглядом і закликати до рестриктивної практики схвалення (за винятком передач зброї партнерам по НАТО та країнам із рівним статусом). Так і залишиться, тому що ми знаємо, що (занадто часто легковажне і нерідко кероване інтересами прибутку) надання насильницьких засобів розширює реальні можливості для застосування насильства. У той же час рішення про надання зброї повинно брати до уваги конкретну ситуацію. Тому ми вважаємо поставки зброї Україні, які дають змогу заатакованій країні реалізувати своє право на самооборону, що гарантоване міжнародним правом і також підтверджене церковною етикою миру, принципово легітимними. Однак ті, які приймають рішення, повинні добре подумати над тим, до яких можливих наслідків це може призвести. Це однаково стосується як прихильників, так і противників поставок зброї.

Посилаючись на зміну безпекової ситуації в Європі, федеральний уряд ініціював посилення спрямування Бундесверу на його завдання оборони країни та Альянсу й покращення оснащення німецьких Збройних Сил. Такі цілі є в принципі оправданими, і їх не слід на загал означувати термінами політичної боротьби, такими як «політика озброєння» або «мілітаризація зовнішньої політики». Проте, враховуючи значні фінансові ресурси, необхідні для переорієнтації політики безпеки, слід пам’ятати, що внесок Німеччини для миру в світі включає багато завдань, які не можна відсунути на задній план. Не в останню чергу це включає покращення умов життя в бідних країнах і рішучу політику щодо клімату, відсутність якої не тільки загрожує життю в деяких регіонах нашої планети, а й саме з цієї причини матиме конкретні наслідки для політики безпеки. Деякі операції Бундесверу за кордоном також потрібні заради миру. Кожен, кому доводиться стикатися з новими викликами стосовно збереження миру, не повинен забувати про старі.

У своєму вченні та в своїх діях Церква керується вченням Ісуса про відкинення насильства. Тому навіть у годину лиха вона повинна рішуче відкидати спокусу застосувати нестримне насильство. Насильство та протидія насильству, навіть якщо вони є законними, викликають спіраль насильства, яка регулярно виходить з-під контролю. Насильство на війні завдає не лише конкретні страждання, а й розпалює ненависть до супротивника. А колективна свідомість людей, отруєних ненавистю, робить мир, як свідчать багато прикладів історії, часто неможливим на цілі покоління. Тому горизонт миру має залишатися відкритим навіть під час війни. Навіть супротивник завжди людина! І тому нікому не дозволено розпалювати ворожість супротивників. Ми вдячні всім тим, хто виявляє знаки співчуття також до жертв іншої сторони. І ми солідаризуємся із тими багатьма в Росії, хто протестує проти війни, незважаючи на переслідування з боку держави. Вони пробуджують надію на примирення та мирне співіснування народів у майбутньому.

Будь-яка справжня релігія відкидає війну. Бо війна – це поразка людяності. Той, хто її викликає, свідомо чинить злочин перед Богом і перед людьми. Тому всі спроби надати війні релігійну легітимацію є абсолютно неприйнятними. І представники Церков мають остерігатися, щоб не керуватися національними лояльностями таким чином, щоб Божа воля щодо миру відійшла на другий план. Ми вдячні, що так багато єпископів і священників з Православної та Католицької Церков звертаються до своїх вірних у доброму християнському дусі. Особливо нас зворушують голоси духовенства Російської Православної Церкви, яке засуджує війну проти України та закликає до миру. Закликаємо патріарха цієї Церкви сказати своє виразне слово і чітко дистанціюватися від війни. Світ потребує спільного свідчення Церков, особливо в часи нужди і потрясінь. Нинішній час - це також час рішень.

Постраждалим від війни потрібна негайна допомога. Тут уже багато людей роблять зразкову роботу і засвідчують людяність перед нелюдяністю війни. Німецькі гуманітарні організації повідомляють, що готовність скласти пожертву зараз знаходиться на рівні, який рідко спостерігався раніше в умовах міжнародних криз. Католицькі організації з Німеччини – такі як Caritas International та східноєвропейський фонд Renovabis – також надають свою допомогу людям в Україні та сусідніх країнах із притаманним собі професіоналізмом. Вони дбають, щоб численні індивідуальні пожертви солідарності доходили до потребуючих, яким часто бракує найнеобхіднішого для життя та виживання. Окремої згадки заслуговують також єпископи, священники та миряни Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков в Україні, які з подивугідною ревністю надають душпастирську та благодійну допомогу нужденним.

Сьогодні ми, єпископи, закликаємо католиків у нашій країні й надалі робити щедрі пожертви, щоб злагіднити нужду в Україні. Таким чином ви сприяєте збереженню людської гідності навіть у найгірших умовах. Саме через практичну допомогу засвідчуємо жертвам війни, що вони не залишаються на самоті у своїй недолі.

Особливої ​​уваги потребують всі біженці, незалежно від того, чи шукають вони безпечнішого місця в Україні чи прямують за кордон. Важливо, щоб Європейський Союз створив максимально безбюрократичні правові передумови для їх прийняття в країнах ЄС. Німеччина також намагається знайти гнучкі правила. Насамперед, нас вражає сердечна готовність розмістити та піклуватися про біженців у сусідніх з Україною країнах. Також, виступаючи на захист біженців, всіх жертв війни, Європа може і повинна втілити свої спільні цінності в конкретну реальність. Рівно ж і в цей спосіб ми захищаємо те, ким ми є, як європейці.

За останні роки Німеччина допомогла багатьом біженцям і вигнанцям воєн на Близькому та Середньому Сході. Це було б неможливим без відданості численних волонтерів у християнських спільнотах, які дали переконливий приклад милосердя. Тож ми сповнені надії, що християни в нашій країні ще раз доведуть свою жертвенність, цього разу в служінні біженцям з України. Дякуємо всім, хто вже є активним або готовий стати волонтером, керуючись своєю вірою.

Багато християн прислухалися до заклику Єпископської конференції Німеччини, Євангельської Церкви Німеччини та Робочої групи християнських Церков (ACK) молитися у своїх спільнотах за мир і за народ України. Залишаймося витривалими і ревними в цій молитві! Молімось до Бога, Який тримає у своїх руках долю світу, за мир в Україні та в усіх куточках світу, де немає миру.

За повідомленням Секретаріату Німецької єпископської конференції
від 11 березня 2022 року,
переклад з німецької о. А. Дмитрика і о. Б. Підлісецького