Вифлеєме, красуйся! Подорож до Різдва

З огляду на це в когось може виникнути питання і певне здивування. Адже світ закликає нас готуватися до Різдва новими покупками, прикрасами вітрин, домівок, ялинками, святковим настроєм, а Церква закликає готуватися до Різдва постом. Спробуємо з’ясувати причину цього. Чому Різдвяний піст важливий? Відповісти на це питання нам допомагає церковне богослужіння.

Якщо поглянути на церковний календар, на грудень, то одразу впадає в око, що Церква протягом цього періоду часто згадує святих пророків. Це закономірно, адже церковна традиція сприймає пророків як осіб, які провіщали прихід Месії, воплочення Бога. Як їм це вдавалося – наперед сповіщати майбутні події? Літургійні тексти часто наголошують на тому, що пророк – це людина, яка прийняла Духа Божого, дозволила стати Його знаряддям і Дух її просвітив, відкрив їй Боже об’явлення. Дух Божий робить пророка чуйним до Слова Божого. Дух і Слово проникають в нутро, у серце пророка і дають йому правильне розуміння речей. Це дуже важливий момент. Пророк – це не футурист, не «спеціаліст», який заглядає в майбутнє, а той, хто закорінений у теперішньому, хто бачить дію Бога у своєму житті, а тому й у подіях історії – минулих, теперішніх і майбутніх.

Ця тема дуже гарно і гармонійно поєднується з наступною. Протягом Різдвяного посту тема Божого приходу на землю поступово наростає і розвивається, мов у музичній симфонії. Стихири вечірні й утрені, які з’являються вже на свято Святого апостола Андрія, а також на свято Святого Миколая раз у раз повторюють фразу: «Ось бо приходить Господь». Господь приходить до нас завжди. Будь-який момент нашого життя може стати моментом зустрічі. Піст є періодом, який нам про це нагадує, який вчить нас бути напоготові, бути відкритими до Божих відвідин. Наше життя постійно змінюється, пливе: ми ростемо, розвиваємося, старіємо, змінюємо погляди, спосіб діяльності, і Господь постійно шукає нових шляхів, нових способів приходу до нас. Від нас залежить готовність зустріти Господа в різних обставинах і відкритість прийняти Його тоді, коли Він може прийти до нас навіть в якийсь дуже несподіваний спосіб.

«Вертепе, приготуйся, прикрасися», – співаємо у стихирах передріздвяного періоду. Вертеп – це місце, в якому Господь народився. Він обрав місцем свого приходу на землю не пишні палати, а убогу печеру. Коли богослужіння закликають до приготування вертепу, то, очевидно, ідеться не про театралізований вертеп, не про прикрашання наших домівок, а передовсім про нас самих. Вертеп – це людина, в якій хоче оселитися Господь. Приготувати «вертеп» людина може через свої добрі вчинки, через чесноти. Саме вони є найважливішою прикраса християнина.

Таким чином, передріздвяний період – це можливість для всіх нас усвідомити велич того Дару, який Бог нам дає – дару нового життя, яке приходить у світ не у вигляді якоїсь нової концепції чи системи поглядів, а у вигляді малої безпомічної дитини, яка, проте, є Предвічним Богом.

Максим Тимо
для Департаменту інформації УГКЦ