Священство – привілей служити так, як служив Ісус Христос

Христос воскрес!

Дорогі в Христі брати і сестри, сьогодні ми завершуємо, увінчуємо нашу дорогу духовних роздумів і розважань над сімома Святими Таїнствами Христової Церкви. Минулого разу ми роздумували над першим із двох Таїнств служіння, яким є Таїнство Подружжя. А сьогодні ми з вами поміркуємо над Святим Таїнством Священства.

Таїнства причетності до місії Ісуса Христа як Священника – Хрещення і Священство

Ми вже згадували, коли роздумували над членами "Символу віри", про те, що Ісус Христос покликав дванадцятьох апостолів і доручив їм особливе завдання, особливу місію –  «Ідіть і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи зберігати все те, що Він їм заповідав».

Ми також згадували, коли роздумували над Святим Таїнством Хрещення, що коли хтось хреститься в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, то стає членом Церкви, причасником потрійної місії Ісуса Христа –  як Пророка, Царя і Священника. Отож, силою Таїнства Хрещення всі вірні – і жінки, і чоловіки, беруть участь у так званому загальному священстві мирян. Зміст цього священства ми часто чуємо під час літургійної молитви, коли диякон виголошує ось ці слова: «Самі себе, один одного і все життя наше Христу-Богові віддаймо».

Але окрім цього загального священства мирян, Ісус Христос установив у своїй Церкві ще й так зване службове священство. Він захотів особисто, як добрий пастир, опікуватися своїм народом, своїми людьми. Каже Христос: «Я є добрий пастир. Я знаю моїх, а мої знають Мене». Цими словами Христос здійснює пророцтво пророка Єремії, який говорить про те, що Господь особисто дбатиме про свій Божий народ, особисто йому служитиме.

Богослужбове священство і Таїнство Рукоположення

Службове священство, яке в собі несе Ісус Христос, за чином Мелхиседека, для того щоб збирати Божий народ, його навчати, його освячувати, продовжується у спільноті Церкви і після закінчення земної місії самого Спасителя. Христос посилає апостолів і доручає їм цю пастирську місію.

Ми також згадували, що апостоли передали через рукоположення це завдання – навчати, освячувати, організовувати Божий люд – своїм наступникам, єпископам. Це богослужбове священство – окремий вид священничого служіння у Христовій Церкві, до якого покликаються особи чоловічої статі, щоб в особливий спосіб уприсутнювати самого Христа – нашого найвищого Первосвященника, що продовжує служити людині всіх часів і народів. Це богослужбове священство передається у Христовій Церкві через Таїнство Рукоположення.

Службове священство – дар Святого Духа і окреме Таїнство

Ми читаємо, що рання Церква, від самих апостольських часів, була побудована в певний ієрархічний спосіб для того, щоб забезпечити відповідний церковний устрій; щоб вірні справді могли зростати у Божому Слові, пізнавати Слово Христової істини; щоб вони могли брати участь у Таїнствах Христової Церкви.

Апостоли, які звершували цей мандат Христа, засновуючи нові спільноти у всесвіті, настановляли єпископів, а відтак і дияконів. Тому рання Христова Церква була організована довкола єпископа, який покликав собі на допомогу священників. З часом розвитку Церкви священники отримували від єпископа певний мандат – звершувати Святі Тайни. І тоді це Христове служіння, чи ієрархічне священство, розвинулося в його трьох ступенях –  єпископи, священники і диякони.

Маємо цікаві свідчення про те, що від самих апостольських часів це рукоположення, це службове священство вважалося окремим даром Святого Духа Церкві, окремим служінням, окремим Таїнством. Читаємо в Посланні апостола Павла до Тимотея, у його першому листі, такі слова. Апостол, який залишає молодого Тимотея як єпископа в церковній спільноті, каже йому: «Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво з накладанням рук збору пресвітерів. Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний».

Тож можемо сказати, що єпископ – це той, хто від самих апостольських часів, приймаючи це спадкоємство, цю апостольську традицію, був носієм повноти Христового священства. Як колись до своїх апостолів, Христос промовляє і продовжує промовляти до єпископів, священників, дияконів: «Не ви Мене вибрали, але Я вас вибрав, покликав і настановив, щоб ви йшли і плід принесли».

Єпископ, священники і диякони – ієрархічність Христового священства

Завданням єпископа є, очевидно, освячувати, навчати і бути центром і будівничим єдності християнської спільноти.

Єпископ може уділяти всі сім Таїнств Христової Церкви, про які ми останнім часом роздумували. Проте єпископ делегує завдання здійснювати Святі Таїнства своїм помічникам-священникам. Бо з розвитком і зростом Христової Церкви він не міг перебувати особисто в кожній парафії, у кожній громаді, і потребував допомоги священнослужителів – священників, які можуть уділяти шість Святих Таїнств, тобто всі, окрім Таїнства Священства.

Для того щоб якийсь священник міг правомірно звершувати Святі Таїнства – своє сакраментальне, таїнственне і душпастирське служіння, він мусить бути висвяченим, рукоположеним своїм єпископом. Так само має бути покликаний і уповноважений диякон, який виконує певну функцію.

Про таку ієрархічність Христового священства з апостольських часів ми маємо унікальне свідчення святого Ігнатія Богоносця, єпископа і мученика, який каже: «Будьте пильні, щоб все чинити в гармонії з Богом, з єпископом, що предсідає на місці Бога, з пресвітерами –  на місці Собору апостолів, та з дияконами, які дуже дорогі мені та яким довірене служіння Ісуса Христа». «Без них – без єпископів, пресвітерів і дияконів, не можна говорити про Церкву», – каже святий Ігнатій Богоносець.

Священство – привілей служити так, як служив Ісус Христос

Великим особливим привілеєм, чи особливою гідністю, тих, кого Христос покликає до богослужбового священства, є привілей служити. Це не привілей якоїсь особливої почесті чи окремих ексклюзивних прав – це привілей служити так, як служив Христос.

На Тайній вечері наш Спаситель умив ноги своїм апостолам, кажучи: «Ви мене звете Учителем, і добре робите, бо Я ним є. Ось Я вам дав приклад, щоб і ви чинили так, як Я вам вчинив». Тобто тим особливим привілеєм служити і тим завданням, яке Христос залишає покликаним до службового священства.

Ми сьогодні особливо молимося за покликання до священничого стану. Нашій Церкві тепер дуже потрібні святі ревні диякони, священники та єпископи. Бо без їхнього служіння Христова Церква не може розвиватися.

Ісус Христос хоче через особу свого священника зцілювати рани людини наших часів, виливаючи на них ліки тих сімох Святих Таїнств, про які ми сьогодні чули; хоче промовляти до серця сучасної людини. Він прагне, щоб через апостольське служіння єпископів слово Христового Євангелія було поширене аж до краю землі.

Молімося за наших священників, єпископів, дияконів, братів-семінаристів, яких Господь Бог покликав до цього великого уряду. Адже той, хто стає причасником богослужбового Христового священства, отримує окремий знак на своїй душі, як про це вчить нас Вселенська Церква, стає причасником вічного Христового священства за чином Мелхиседека.

† Святослав