Що Бог про себе говорить: таїнство воплочення

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри, продовжуємо наші роздуми над змістом нашої віри, над тим найважливішим, що робить нас християнами. Минулого разу ми говорили, що першою і основною істиною християнської віри є віра в одного Бога в трьох особах. Той, хто не вірить в Бога у Трійці Святій єдиного, не є християнином. Тому-то всі християни й охрещені в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Сьогодні я хочу запросити вас роздумати над ще однією важливою істиною християнської віри, без якої наша віра не була б апостольською, не була б православною, тобто повною і правдивою.

Ми віримо, що Бог став людиною

Крім віри у Трійцю, християни вірять у Бога, який воплотився, став людиною. Ця Божа любов, яка існує споконвіку та існувала б, незалежно від того, постав би світ чи ні,  і яка є творчою силою, подає себе людині, не бажаючи бути десь далеко від свого створіння. Господь Бог захотів бути близько, бути з нами і в нас.

Отож ще однією важливою істиною християнської віри є віра в те, що друга особа Пресвятої Трійці, Син Божий, прийняв людське тіло. Він воплотився від Святого Духа і Діви Марії та став людиною, тобто розділив із нами всю повноту людської природи.

У таїнстві воплочення Божественна особа ввійшла в глибину людської історії. Тут дуже важливо усвідомити собі, що таїнство воплочення є розвитком, виявом Божої любові. Бо «так Бог полюбив світ, – каже нам євангелист Іван, – що дав Сина свого єдинородного», щоб Він зійшов із небес і став одним із нас (пор. Ів. 3, 16).

Воплочення Бога було добровільним

Таїнство воплочення було добровільним. Син Божий захотів зі своєї любові до людини взяти на себе все те, що позначає людську історію після сумної події гріхопадіння. Святі Отці Церкви навчають, що Христос став подібний до нас у всьому, крім гріха. Він добровільно захотів розділити з нами всі невигоди, труднощі, страждання людського життя і смерть. Він добровільно пішов на смерть задля нашого спасіння. Він добровільно ввібрав у себе весь біль і все терпіння людського роду – від першої до останньої особи, від початку історії людства до її завершення.

Бог увібрав у себе і конкретно мою біль, страждання і сумніви

Отже, можемо сказати, що Син Божий у таїнстві воплочення прийняв і наш біль, наші страждання, наші сумніви. Він узяв усе на себе, щоби взамін дати нам вічне життя.

Саме через воплочення Христос увійшов у пасхальне таїнство, позначене стражданнями, смертю і воскресінням, і  ввійшов аж у глибини аду – так далеко, наскільки людина могла втекти від Нього, впавши у гріх; так далеко, наскільки вона могла віддалитися від люблячого Отця; так далеко, наскільки могла сама себе позбавити животворної любові Пресвятої Трійці.

У таїнстві воплочення Син Божий прийняв усю повноту життя, природи людини, щоб винести і посадити її по правиці Бога Отця. Бо ж після своїх страждання, смерті й воскресіння Він вознісся на небо і возсів праворуч Отця.

Ми святкуємо Різдво, тому що віримо у воплочення Сина Божого

Якщо ми віримо у таїнство воплочення, то святкуємо Різдво, у якому співаємо: «З нами Бог». Якщо ми віримо в таїнство воплочення, то розуміємо, ким є Той, хто дав себе добровільно розіп’ясти і в гробі покласти, хто власною силою встав із мертвих і відкрив дорогу в життя усім померлим. Ми тоді бачимо в постаті нашого Ісуса Христа і Спасителя Бога, який рятує, спасає і відкриває нам двері в життя вічне.

Таїнство воплочення є дуже важливим елементом усього нашого духовного життя, і продовжує це таїнство в тілі сучасного людства Святий Дух. Саме через таїнство воплочення Він подається кожному з нас як дар воплоченого і присутнього сьогодні між нами в тілі своєї Церкви нашого Господа і Спасителя.

Ми визнаємо таїнство воплочення, коли хрестимося

Коли ми, християни східної традиції, робимо на собі знак святого хреста, то, окрім складених разом трьох пальців, котрі означають, що ми віримо в Пресвяту Трійцю, двома іншими пальцями доторкаємося до долоні, щоб вказати на свою віру в таїнство воплочення єдиного Бога Ісуса Христа, який був водночас і Богом, і людиною, Божественною особою, яка незмінно у всій повноті - не разом, але й не роздільно - поділяла і Божу, і людську природи.

Воплочений Ісус Христос став єдиним посередником між Богом і людьми. Він подолав відстань між створінням і Творцем, між видимим і невидимим, між створеним і вічним, і нам, людям, створінням, дав можливість жити тим життям, яким живе наш Бог - Творець і Спаситель.

Нехай буде прославлений наш Господь Ісус Христос, який захотів стати людиною, увійти і в наше особисте життя, перейнятися всім тим, чим живемо ми, чим жила людина вчора і чим житиме завтра, щоб у собі об’єднати все небесне і земне. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Святослав