Рівні християнської молитви: споглядальна молитва

Дорогі в Христі брати і сестри!

У сьогоднішніх роздумах я запрошую вас усвідомити найвищий ступінь молитви – той, яким позначалася молитва досконалих християн, великих святих. Ця молитва, яка, власне, і є вінцем досконалості та вміння досконало молитися, називається споглядальною, або контемплятивною.

Це молитва досконалого молільника, але водночас вона має бути метою тих, які лише вчаться молитися. Ми не можемо зрозуміти, до чого прямуємо, доки не зрозуміємо нашої мети.

Залишається вдивлятися в Боже обличчя

Під час досконалої, контемплятивної, споглядальної молитви я не просто весь переймаюся своїм спілкуванням із Богом, я не просто вже розумію зміст, практикую різні ступені, способи молитви, але справді відчуваю, що вже все сказав Богові, а Він вже майже все промовив до мене. Що ж тепер залишається? Залишається вдивлятися в обличчя один одного. Про споглядальну молитву найкраще висловився святий Віаней, який був покровителем парохів усього світу, парохом із містечка Арс, що у Франції: «Я дивлюся на Нього, а Він дивиться на мене. Я вже не маю що Богові сказати. Я вже все сказав. І я відчуваю, що Він мене почув. Він до мене промовляє. А найважливіше – Він мене бачить, а я перебуваю в Його присутності. Я дивлюся на Нього, а Він дивиться на мене».

Приклад молитви Мойсея

У Святому Письмі описана подія, коли Мойсей на горі заступався в молитві за свій народ, який поламав заповіді, відступив від Бога, якому щойно поклався у вірності. Мойсей молиться до Господа Бога, і біблійний текст дослівно каже, що він начебто голубить, гладить Боже обличчя.

Цікаво, що така молитва лице в лице, коли, як зазначено у книзі Второзаконня, Мойсей говорив із Богом як товариш із товаришем і шукав того Божого обличчя, але побачив лише Його славу, може бути також певним запрошенням для кожного з нас.

Наслідки споглядальної молитви

Така молитва, – молитва споглядання, перебування навіть без слів у Божій присутності, глибокого переживання, що Бог мене бачить, споглядає теж і мене, стан, коли я до кінця відкрив усе своє єство перед Ним, – має глибокі наслідки. Ми читаємо у Священному Писанні, що коли Мойсей зійшов із гори, то його лице сяяло. Він наче увібрав у себе цю Божу славу, яку споглядав. Не міг зрозуміти, не міг словами вже її висловити, але вона сяяла на його обличчі так, що люди не могли на нього дивитися, і він мусив, як каже Святе Письмо, покласти покривало, вуаль, на своє обличчя.

Апостол Павло каже, що в нашому спілкуванні з Богом, у нашій молитві ми змінюємося, наче преображуємося зі слави у славу. І ця слава Божа потім сяє на обличчі того молільника, який із Богом у такий спосіб говорить у глибині всього свого єства.

Бог світить на молільника Своїм обличчям і його оздоровлює

Цікаво, що Святі Отці говорили: коли я засмакую цю споглядальну молитву, тоді перебуватиму перед Богом у повноті всієї своєї істоти, відкрию перед Ним усі найпотаємніші закутки мого єства, як, наприклад, відкриваємо чи виставляємо на сонце наше тіло, інколи зранене. Ми, може, не відчуваємо, але сонце своїми проміннями перемінює шкіру, зцілює рани, вбиваючи хвороботворні бактерії, виліковує хвороби. Отже, така молитва – це момент, коли я відкриваю себе в повноті, виставляю всі мої рани перед світлом Божої слави. І Бог на них світить, силою Святого Духа опромінює, освітлює не тільки мою внутрішню темряву, але світить на мої рани, гріхи й оздоровляє їх. Я відчуваю, що з такої молитви виходжу оздоровленим. Із такої молитви, яка часто закінчується в тиші, виходжу преображеним. Ця молитва споглядання звершується в тиші, коли затихають слова, затихає все, а я сам на сам у всій своїй повноті стою перед Божим обличчям, яким Він світить на мене.

***

Я запрошую всіх вас прямувати до такої молитви, – молитви в тиші. Ми читаємо про подібний заклик у нагірній проповіді Ісуса Христа, з якої розпочинався наш шлях. Він каже: «Не будьте багатослівні, як погани, бо вони думають, що у своїй багатомовності будуть вислухані». Ми з вами чули, що не мусимо додатково інформувати Бога про наші потреби, болі, про що, мовляв, Він ще не знає. Якраз у молитві споглядання ми в довірі відкриваємо Йому нашу неміч, представляємо те, ким ми насправді є, і в тиші, таємниці нашої кімнати, нашого серця даємо Богові можливість світити на нас Своїм обличчям. Ми кажемо: «Боже, змилуйся над нами і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас! Амінь».