Проповідь Глави УГКЦ у 26-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти у Бога

Лк. 12, 21

Ваше преосвященство, владико Богдане!
Всечесні і преподобні отці!
Дорогі брати і сестри! Дорогі браття і сестри у різних куточках земної кулі, хто зараз молиться з нами при помочі цієї «живої» трансляції!
Дорогі діти!

Слава Ісусу Христу!

Боже Слово, яке ми сьогодні чули, є словом вічної Божественної мудрості. Господь Бог створив людину на образ і подобу своєї мудрості. Цікаво, що старозавітній божий народ дякував Богові за його Слово і його Закон, тому що Боже слово було підказкою, словом мудрості та навчання, щоби правильно поступити в різних життєвих ситуаціях. Хто вмів прийняти і почути слово такої мудрої поради, міг добре і правильно управляти і своїм домом, багатством, тобто правильно впорядковувати своє життя. І остаточно мати можливість бути причасником життя і мудрості самого Бога.

Сьогоднішнє Євангеліє є благовістю Божої мудрості. Лука нам описує не мудрого чоловіка, щоб нас навчити мудрості. І каже нам, ось в одного багача земля вродила і він мабуть почувався на сьомому небі, так радів з праці своїх рук, зібрав добрий врожай. Чекав, що тепер його життя набере цілком іншого змісту і якості. Він каже сам до себе: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк 12, 19).

По-людськи кажучи, ніби усе гаразд, той хто працював досягнув успіху. Але в чому полягає його помилка? Каже Господь до нього: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть в тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк 12, 20)

Помилка того чоловіка полягала в тому, що він навіть отримавши від Бога плід землі, не вмів правильно ним розпорядитися. Його ставлення до землі, до плодів, а навіть до свого власного життя було безумне. Звертаючись сам до себе, до своєї душі, він думав, що його життя запевнене на багато років вперед. Щоб нам збагнути помилку цього чоловіка і всю глибину його безумства і не повторити його помилок, нам вартує послухати книг мудрості Старого Заповіту.

Є три щонайменше немудрі вчинки навіть у його словах самого до себе які викривають його безумство. Перша помилка полягає в тому, що він покладає свою надію на своє багатство, як фундамент свого життя на наступні роки. Властиво він чинить гріх ідолопоклонства, бо навіть плід його рук перетворюється на цього золотого тельця. Він думає, що на це багатство можна спертися як на точку своєї надії, що те багатство запевнить його життя. Але життя людини, її дихання не походить від землі, але від Бога. Тут викриває його пророк і псалмопівець Давид, який говорить про таку поставу як заперечення існування самого Бога: «Каже безумний у своєму серці: «Немає Бога» (Пс 14, 1). Бо покладаючись на це багатство, цей багатий заперечує Бога, заперечує справжнє джерело його життя, заперечує того, хто дає йому дихання, можливість жити, землі плодоносити. Ось чому каже Христос до своїх учнів: «Не від надміру того, хто що має, залежить його життя» (Лк 12, 15)

Друга помилка, яку він чинить, – це є те, що він у радості від свого успіху думає тільки про себе. Він думає лише про власне вигідне життя на багато років вперед, однак не розуміє, що замало отримати матеріальні блага, треба отримати особливу благодать Божу ще самому з них скористатись. Книги мудрості називають безумним і соромним того, хто сам заробив, але не зміг з цього скористатись і найбільшим соромом вважалося те, що працю твоїх рук будуть споживати інші, а не ти.

І третя помилка. Священне Писання говорить, що коли людина отримала, як плід своєї власної праці більше добра, ніж потрібно для її особистого спожитку, решта належить бідному, потребуючому, ближньому, бо саме в цьому полягає отой релігійний досвід Ізраїлю на обітованій землі. Ця земля має універсальне призначення, її плоди не можна собі одноосібно привласнити. Плоди землі, як і її цінність належать Богові, а Бог дає можливість людині користати з її плідності. Не тільки праця людини, але й Божа сила і благодать, робить землю плідною. І люди це досвідчували на власному досвіді, бо коли вони грішили, земля перестала плодоносити. Земля була не лише простором економічної діяльності, але і живого спілкування між людиною і Богом. Ось, що означає багатіти в Бога. Тобто мати мудрість правильно відноситися до того, що я маю. Бо земні блага ніколи не можуть бути метою людської праці і людського життя. Земні блага є завжди засобом для чогось вищого. Завжди є засобом для діл милосердя і любові. Є засобом, щоб послужити життю, як своєму, так і ближнього, бо «не хлібом єдиним живе людина, але всяким Словом яке виходить з уст Божих»! (пор. Втор 8, 3; Мт 4,4)

Багатіти в Бога означає уміти користати і радіти з того, що Господь Бог тобі дає, уміти правильно ним управляти дбаючи про потребуючих, вбогих та голодних. Мудрий ніколи не буде ставити земні достатки, маєтки і гроші на місце Бога. Бо коли людина поставить на місце Бога земні достатки, її праця і плоди перетворюються на тяжкого тирана, який забирає свободу. І тоді той немудрий багач не матиме спокою ні вдень, ні вночі. Те, що він має, починає переважати над тим, ким він є. Його статки перетворюються на жорстокого рабовласника, рабом яких є він сам. Ось тому то Боже слово навчає нас сьогодні мудрості, навчає нас багатіти в Бога, а не збирати виключно для себе.

Слухаючи це слово про мудрість щодо земних благ, ми сьогодні бачимо, як багато безумців є на нашій українській землі. Як багато таких скоробагатьків, які отримали майно, але не отримали мудрості, щоб ним керувати, сьогодні можуть бути більш небезпечними для нашої незалежної держави, аніж її зовнішні вороги. Бо та людина, яка за всяку ціну намагається якомога більше заробити без будь-яких моральних правил, не вміє дбати про спільне благо. Бізнес, особливо великий, який не вічуває власної соціальної відповідальності, грішить безумством і є небезпечний як для самого себе, так і для суспільства. Список таких безумців ми можемо читати в кінці кожного року, коли світові журнали складають рейтинги багатіїв нашого з вами часу. Саме до них сьогодні звучить пророчий голос Церкви, кажучи: «Та безумний, можливо в цих днях, навіть від ось цього коронавірусу, Бог забере в тебе життя і душу, і все те, що ти надбав, кому воно буде?» 

Хто прагне багатіти тільки для себе, не вміє працювати для спільного блага. А всяке суспільство, яке дбає про сильну і міцну державність буде основуватися на вмінні дбати не тільки про себе але про спільне добро. Олігархічна держава не може бути сильною і незалежною, тому що такого типу безумці не вміють творити мудрі діла для спільного блага. 

Той голос мудрості сьогодні звучить і до кожного з нас. Бо незалежно, скільки ми маємо, мало чи багато, ми можемо бути безумцями навіть маючи лічені гроші. Земні достатки самі у собі є добрими і Богом даними. Однак нам потрібно навчитися сьогодні правдиво і мудро дбати не тільки про себе, а дбати так само і про спільне благо. Народна мудрість каже: «Хочеш помогти собі, то спершу допоможи ближньому». 

Стародавня традиція, зокрема цього передріздвяного посту полягає в тому, що коли ми чинимо постанови, аби гідно пережити піст і випросити в Бога якусь ласку і милість для себе, ми спершу маємо бути ласкавими і милостивими до свого ближнього. Спершу ми повинні давати милостиню, а потім треба ставати перед Боже обличчя, щоби каятися за свої гріхи і водночас просити його милості для себе і для своїх рідних.

Дорогі в Христі! Ми сьогодні відзначаємо особливий день – День збройних сил України. Особливо останні роки саме наші воїни можуть бути учителями мудрості для українських олігархів, тому що вони зрозуміли, що є щось цінніше за гроші і в цих важких часах можна і потрібно багатіти у Бога. За свободу і незалежність, за свою рідну землю, за можливість мирної праці кожного з нас віддавали і віддають найцінніше, що має людина, - своє власне життя. 

Ми сьогодні молимося за наших воїнів. Ми сьогодні поминаємо в молитві усіх тих, які віддали своє життя, захищаючи нашу незалежну державу, тому що вони поступили наймудріше, вони справді збагатилися в Бога.

 Ми пам'ятаємо в молитві про тих, які перебувають у полоні, терплять муки і знущання. Ми вдячністю огортаємо ветеранів і волонтерів. Ми молимося за сім'ї і родини наших військовослужбовців, особливо за тих чиї діти, батьки, чоловіки пропали безвісти. 

Нехай Всемилостивий Господь навчить нас усіх своєї небесної премудрості. Нехай навчить нас правильно інвестувати свої життєві сили. Нехай подасть нам радість, яка не походить від земних благ, потіху, яка не походить від людей, надію, яка походить від єдиного Бога!

Амінь.

† Святослав