Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю перед Богоявленням

Ось Я посилаю Мого посланця перед Тобою,
який приготує Тобі дорогу (Мр. 1, 2).

Всечесні отці!
Преподобні сестри та брати в монашестві!
Дорогі брати-семінаристи!
Дорогі парафіяни нашого Патріаршого собору тут, у Києві!
Дорогі діти нашої Церкви в різних куточках землі, України та світу, які зараз у молитві єднаються за допомогою «живої» трансляції!
Дорогі діти, дорога молоде!

Христос народився!

Ця неділя, що безпосередньо готує нас до наступного великого свята – Богоявлення Господнього, називається неділею перед Просвіченням.

Євангелист Марко ставить перед нашими духовними очима постать святого Івана Хрестителя, якого Боже слово називає останнім із старозавітних пророків, а Христос – найбільшим серед усіх людей, що були народжені від жінки. Цей євангельський текст (1, 1–8), яким Марко розпочинає книгу свого благовістування, описує постать Івана Хрестителя, зміст його місії, завдання, що їх він, як сам відчуває, отримав від Господа Бога і здійснює своїм служінням.

Пригляньмося ближче до того, як Марко описує Івана Хрестителя. Передусім євангелист вживає слова двох старозавітних пророків, Малахії та Ісаї: «Як написано в пророка Ісаї: Ось Я посилаю Мого посланця перед Тобою, який приготує Тобі дорогу» (1, 2). Пророк Ісая насамперед має на увазі того гінця, який несе добру новину, через пустелю їде з Вавилону до Єрусалиму і провіщає, що упав Вавилон, скинені кайдани з рук Божого народу. Цими словами пророк розпочинає так звану книгу потішання Ізраїлю. Каже: «Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною!» (Іс. 40, 4), бо Божий народ повертається додому з неволі, до своєї обітованої землі.

Пророк Малахія, описуючи ангела в пустині, вже говорить про підготування до приходу самого Месії (пор Мал. 3, 1–5). Цей посланець має звіщати про день Господній, який у пророків означав час Божого суду, приходу в славі Божого Сина, Месії. Він підготує до події, яка стане поворотним моментом в історії не лише Ізраїлю, а й усього світу. Ось як Боже слово Старого Заповіту здійснюється в постаті Івана Хрестителя.

Іван, як ми знаємо не тільки з Євангелія, а й із так званих позабіблійних джерел, справді зумовив великий рух в Ізраїлі. Він проповідував у пустелі можливість покаяння і відпущення гріхів.

Ми вважаємо покаяння чимось звичним, бо маємо ласку, можливість отримати відпущення гріхів у Таїнстві Сповіді. Проте ми сповідаємося вже після хрещення. Натомість для християн ранніх століть відпущення гріхів – це було хрещення людини, її нове народження. Ба більше, у Старому Заповіті відпущення гріхів не можна було отримати ані в пустелі, ані над Йорданом. Згідно з розумінням старозавітного життя Ізраїлю, для того щоб були відпущені гріхи, хтось має померти, бо кара за гріх – смерть (пор. Рим. 6, 23). Щоб випросити в Бога відпущення гріхів Ізраїлю, у храмі Єрусалиму приносили криваві жертви. Зокрема, у день Пасхи заколювали жертовне ягнятко.

Над Йорданом Іван каже грішникам, що вони мають шанс підготуватися до покаяння. Хреститель провіщав наближення особливого дня, коли Господь прощатиме гріхи, адже Він єдиний може це робити. Тому змістом Іванової проповіді є підготування до цієї миті, а способом його місії – слово і жест, тобто заклик до покаяння і омивання грішників у водах Йордану.

Проповідь Івана Хрестителя налякала багатьох  людей і вони приходили до нього, щоб визнавати свої гріхи. Люди належали до різних суспільних верств. На його слово вони визнавали, відкривали свої провини. Тоді Іван робив жест – омивав їх водою в Йордані. Це тілесне омивання мало бути якимсь пророцтвом, провіщенням майбутнього омивання Духом. Так Предтеча в пустелі готував людей до приходу нашого Спасителя Ісуса Христа.

Зміст і кульмінацію цього підготування ми побачимо через кілька днів, коли Син Божий сам стане у йорданських водах і здійснить те очікування, до якого сьогодні готує людей Іван Хреститель.

У цьому підготуванні є ще одна важлива деталь – Іван Хреститель підкреслює зусилля людини, які необхідні, щоб отримати відпущення гріхів. Хрещення, яке здійснював Іван, відрізняється від хрещення Ісуса Христа, від того, що Спаситель потім вчинить із людством. Сам Іван нам пояснює цю відмінність на прикладах розрізнення того, хто дарує і хто приймає; благодійника і жебрака; зусилля людини і Божої дії  – каяття грішника та прощенням, яке уділяє каяникові Господь.

Ось Іван каже: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас христив водою, а Він христитиме Святим Духом» (Мр. 1, 7-8). Можна сказати, що цим Іван Хреститель підкреслює важливість зусилля людини, щоб відчувати відразу до особистого зла і бажати його змивання, усунення, щоб ставати кращою і зближуватися з Богом.

А здійснить зміст покаяння, відпустить людські гріхи, взявши їх на себе і ставши жертовним ягням, наш Спаситель Христос. Тому-то Іван, коли побачить Христа в Йордані,  скаже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає!» (Ів. 1, 29).

Сьогодні слово Івана Хрестителя про покаяння і підготування звернене до кожного з нас. Христова Церква запрошує нас до покаяння, щоб ми могли глибоко пережити подію йорданського Богоявлення.

Покаяння не є чимось негативним. Це не якийсь комплекс провини, якийсь хтось хоче в комусь сформувати чи плекати. Ні, покаяння – це рух людини до кращого особистого життя. Ще давній грецький філософ Сократ казав, що той щасливо живе, хто кожного дня намагається стати кращим. Якщо ми не докладаємо зусиль, щоб ставати кращими, то наша пасивність обов’язково робить нас щоразу гіршими.

Покаяння – це  сила, яка наближає людину до Бога. У момент, коли людина визнає власні провини, сам Бог виходить їй назустріч, не тільки щоб прийняти покаяння, а й щоб очистити і знищити її гріхи.

Сьогодні ми бачимо, як йорданські води наповнюються гріхом, очищуючи людину. За кілька днів у ті води стане Той, хто їх очистить, даруючи можливість нового життя людині та всесвіту, який для неї створив Господь Бог.

Тож ми, християни, покликані слухати голосу Івана Хрестителя і виконати свою, людську, частину домашнього завдання – підготуватися до йорданського Богоявлення. Зробімо глибокий іспит сумління. Докладімо зусиль, щоб побороти свої гріхи і вади. Поспішімо до Сповіді, яка гідно підготує нас до моменту, у якому зуміємо особисто зустріти Христа над Йорданом.

Це до нас каже Господь: «Ось Я посилаю свого ангела, який вас, Церкву і людство хоче і цього року підготувати до йорданського Богоявлення». Станьмо учасниками покутного руху, тими, які згодом отримають силу Духа Святого, небесного вогню, який у Йордані зійде на Христа, на води, на людину і на всесвіт.

Хай Господь Бог дарує нам благодать покаяння, оновлення сили нашого хрещення, яке ми пережили у Святому Таїнстві, а відтак здатність рухатися вперед. Бо тільки з Божою допомогою, благодаттю Святого Духа ми можемо стати кращими, а відтак трохи кращим зробити світ, у якому ми народилися, і таким його передати нашим дітям і наступним поколінням.

Христос народився!

+ СВЯТОСЛАВ