Проповідь Блаженнішого Святослава в другу неділю Великого посту

Сину, відпускаються тобі твої гріхи (Мр. 2, 5).

Всечесні отці!

Дорогі брати і сестри!

Сьогоднішнє Євангеліє другої неділі Великого посту є моментом великого проголошення Божого милосердя.

Євангелист Марко у своєму тексті представляє нам Ісуса Христа як Бога, що відпускає гріхи, як Нового Адама, центральною місією якого є знову відкрити над людиною небо. Дискусія, яку ми сьогодні чуємо, почалася з відчайдушного жесту, яким друзі хотіли допомогти своєму товаришеві знову стати повноцінним. Проте одужати – це ще не зцілитися. Здоров’я людини – це цілісність, повнота життя всіх сфер людської істоти, не тільки її тіла, а й душі та духу. Зцілення – це відновлення повноти людської істоти, ураженої і знівеченої гріхом. Христос, як Син Божий, прийшов до нас знову дарувати людині цю повноту, що стає можливим лише тоді, коли особа поєднана з Богом і скерована до Нього своїм єством. Він прийшов для того, щоб наново поєднати людину з Богом.

«Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр. 2, 5). Можливо, ми вповні не розуміємо змісту цих  глибоких слів. Насамперед вони означають примирення людини з Богом. Адже людина через гріх прародичів була вигнана з раю і перед нею були закриті двері до дерева життя; вона була приречена на самотність у цьому світі та через втрату свого життєдайного єднання з Богом стала хворіти і вмирати.

Сьогодні головною думкою доброї новини Євангелія є розуміння, що відокремлення людини від Бога, яке спричинене гріхом, завдяки воплоченому Синові Божому більше не існує. Бог став людиною, щоб назавжди відкрити нам двері раю, доступ до дерева життя, можливість живого спілкування з Богом, зцілення, повернення до повноти життя душі, духу і тіла.

Період Великого посту – це час, коли людина особливо запрошена пережити Боже милосердя. Це час, коли не так людина шукає за Богом (хоч ми завжди намагаємося в цей період більше молитися, бути з Богом), як Бог шукає за людиною, коли Він шукає в людини віру. Бо якраз віра дає можливість Богові уділити людині милосердя. Віра – це відкритість людини до Бога.

Можливо, сьогодні нас дивує цей відчайдушний жест друзів, які, бачачи, що довкола Христа стільки народу і до Нього неможливо доступитися, все ж таки поставили перед Ним ліжко із розслабленим. Як можна когось принести на ношах ближче до Ісуса, коли й самому годі протиснутися?! Однак чоловіки розкрили стелю і зверху спустили хворого чоловіка. Відкрита стеля, зламаний дах є цікавим символом, яким промовляє до нас сьогодні Святе Євангеліє. Це передусім символ віри, коли людина ламає все те, що краде в неї небо, і відкриває своє серце для Божої сили, Божого милосердя.

А крім того, розкрита стеля – це символ руху до людини Бога, який відкриває небеса, щоб  її зцілити і спасти. Це нагадує  нам молитву за народ пророка Ісаї та її гарячий оклик до Бога: «Коли б ти був прорвав небо і зійшов, гори розтанули б перед тобою!» (Іс. 63, 19). І ось сьогодні Боже милосердя «вривається» у цей простір обурення та осуду фарисеїв для того, щоб вилити на людину своє милосердя і сказати основну таїнственну фразу: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр. 2, 5). Віра, яка розкриває серце для Бога і зустрічає Його милосердя, що долає будь-яку відстань між людиною і Богом, сходить до розслабленого грішника і дає йому повноту життя.

Це слово про Боже милосердя, про Божий рух до людини по-особливому звучить у наших вухах під час війни. Бо війна – це час жорстокості. Це час, коли милосердя видається чимось порожнім. Під час війни більш зрозумілим є слово про ненависть і гнів, про те, що ворога треба нищити, щоб він пішов із нашої землі. Бо справді, коли ворог приходить нас вбивати, то нема іншого способу його зупинити, як діяти за допомогою тієї самої воєнної сили, щоб відкинути вбивчу руку нападника. Але під час цього великого горя, коли Боже милосердя видається чимось далеким або наївним віруванням християн, ми нині відчуваємо всю силу Божого слова, яке «вламується» у простір ненависті та смерті, посіяний гріхом.

Ми сьогодні просимо: Боже, змилосердься над Україною! З одного боку, тепер ми просимо світ закрити над нами небо від убивчих російських ракет і бомб, але з іншого боку, ми, як християни, мусимо просити Бога відкрити над Україною небо для Божого милосердя.

Для того щоб перемогти, потрібно вірити – ми це усвідомлюємо. Позаяк  віра дає силу. Треба вірити в Бога, який здатний подолати наш параліч, що не дає можливості нашому тілу, зокрема державному, чи національному, ефективно діяти і протистояти зовнішній агресії.

Ми потребуємо близькості та милосердя Господа Бога. Боже милосердя лікує, а війна – це завжди рани, каліцтво і страждання. Тому цієї неділі Церква проголошує добру новину про те, що Бог приходить до нас навіть тоді, коли ми переживаємо біль, розпуку і смерть. Він бачить наші страждання і милосердиться над нами.

Сьогодні кожен українець має прийняти Боже милосердя. Бо ж ми живемо зараз у небезпеці смерті. Не знаємо, що буде з нами за хвилину, яке смертоносне обличчя війни ми побачимо, навіть вийшовши з цього храму. Тому так важливо, згідно з традиційним ученням Церкви, щоб ми жили в Божій благодаті, були примирені з Богом, не мали тяжкого гріха на сумлінні і в будь-яку мить були готовими до смерті. Маємо спішити до сповіді.

Ми знаємо, що Великий піст – це час покаяння, покути і Божого милосердя. Ті слова, які Христос промовив над розслабленим, і ту владу відпускати гріхи, яку несе в собі Син Чоловічий (пор. Мр. 2, 10), Він передав своїй Церкві, щоб священник проголошував їх над головою кожного каяника під час Таїнства Сповіді, коли розгрішає його від Божого імені. Це такі слова: «І я, недостойний ієрей, владою Його, мені даною, прощаю і відпускаю тобі всі гріхи в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь» (Формула розгрішення).

Нехай Боже милосердя буде силою України. Нехай Боже милосердя, яке єднає нас з Богом, дасть нам внутрішню живу, здорову силу перемагати. Нехай Боже милосердя зцілить рани України, яких сьогодні нам завдає ворог. Нехай ці слова: «Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому» (Мр. 2, 11) – будуть словами Божими, які подарують нам перемогу України: візьми своє, встань і будь удома, на своїй рідній, Богом тобі даній, українській землі!

Амінь.

+ СВЯТОСЛАВ