Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Воздвиження чесного і животворного хреста Господнього

Всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорогі в Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні святкуємо одне з найбільших християнських свят – Воздвиження чесного і животворного хреста Господнього. Особливо вшановуємо чесний хрест Господній: виставляємо його для привселюдного поклоніння, возносимо його і благословляємо ним чотири сторони світу; цілуючи його, чинимо доземні поклони. У такий спосіб Церква являє нам нині всесвітній, космічний вимір хреста Господнього.

Що означає поклоніння хрестові? Яке місце воно має зайняти в нашому житті, у християнській свідомості нашої сучасності?

Насамперед ми, як християни, розуміємо, що на хресті є повне об’явлення таїнства Бога, скероване до людини. «Бо Бог так полюбив світ, що дав свого Сина єдинородного, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ів. 3, 16), - каже нам Іван Богослов. Саме слово, чи благовість, про розіп’ятого Бога була певною провокацією в часи раннього християнства. Про це ми чуємо в сьогоднішньому читанні апостола Павла до коринтян.  Слово про хрест було найбільшою проблемою для тогочасного світу. Хрест був ганьбою для юдеїв та глупотою для поган. Натомість християни бачили в ньому глибоку силу і мудрість, тому що проповідували через нього розп’ятого Бога (пор. 1 Кор  1, 18-24). Розіп’ятий Бог – це щось, що руйнувало будь-які уявлення людини про божество, – уявлення, яке мала і має будь-яка релігія поза християнським світоглядом.

Бачимо, що на хресті ми отримуємо повноту одкровення не тільки про таїнство Пресвятої Тройці, єдиного Бога у трьох особах, а й про таїнство, зміст і повну картину самого людського життя. У чому ж полягає мудрість хреста, про яку сьогодні нам говорить апостол Павло?

Згідно із філософією сучасного світу, якість життя людини визначається здатністю повноцінно жити. Людей ділять на певні категорії за спроможністю переживати біль чи насолоду, бути успішним. Якщо хтось неповносправний чи має якісь генетичні захворювання, то його вбивають ще в лоні матері. Якщо хтось не може бути успішним, не може захопити світ, у якому живе, своєю унікальністю чи досконалістю, його відразу починають маргіналізувати. Неуспішне чи сповнене стражданнями людське життя вважають таким, яке не варто жити. Папа Римський Франциск говорить про те, що в багатих і ситих країнах існує «культура відчуження», за якої хворих, немічних, неповносправних прирікають на смерть. Бачимо, що евтаназія поступово впроваджується в законодавство більшості країн, навіть європейських.

Слово і мудрість про хрест говорить нам про те, що людське життя – це не лише радість, удача чи сила. Воно складається як із сили, так і безсилля; як із велич, так і ницості; як із відкриття в людині високих і прихованих талантів та сил, так і безсилля; як із досвіду величі, так і зневаги. Усе це людина може і повинна вміти переживати, однак завдяки не тільки власній силі чи витривалості, а й силі розп’ятого з нею і задля неї Бога – Творця і Спасителя.

Давня грецька мудрість навчає, щоб у радощах не захоплюватися собою і не думати, що насолода триватиме вічно, а в терпіннях і смутку не занепадати духом, бо і з того, і з того завжди є вихід.

Розп’ятий Бог, якого ми сьогодні споглядаємо і якому поклоняємося, відкриває правду про нас. Він показує нам, що з Ним (а заразом із собою!) зробила грішна людина: обдерла, зневажила, бичувала, вінчала терням, розіп’яла і вбила. Але це не кінець. Хрест – це проповідь про те, що навіть із такого найгіршого приниження та упадку є піднесення, є воздвиження хреста, є вихід!

Ми знаємо, що воздвиження хреста, яке сьогодні здійснюємо, показує, що найнижчий момент упокорення Бога перед людиною, приниження людської особи не позбавляє її гідності. З моменту розп’яття починається піднесення, вивищення. Тому сьогодні на Утрені ми чули слова Христа: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Ів. 12, 32). Саме хрест є тим часом і простором досвіду нашого існування, у якому наш Господь і Спаситель притягає нас до себе, підносить, вдихає в нас силу свого Воскресіння, повертає нам через свою божественну любов нашу гідність і відкриває двері вічного щастя.

Хрест Господній розкриває нам всю правду про нас самих, про наше життя. Він є для нас силою в безсиллі. Хрест є для нас пересторогою в радощах і розрадою в сльозах і смутку - у цьому мудрість хреста. Цю мудрість християни прагнуть передати сучасному світові, який не хоче бачити людських страждань, перебуваючи в ілюзії якісного, тобто повноцінного, життя і творячи культуру споживання, що нищить саму людину.

Два тижні тому Святіший Отець Франциск, служачи Святу Літургію в день Воздвиження чесного і животворного хреста в Пряшеві, говорив про те, що хрест подібний до книги, яку важливо не тільки мати і тримати на полиці. Бо ми часто поводимося так із хрестиками чи хрестами (розп’яттям позначена будь-яка сторона життя Церкви і християнина). Натомість цю книгу потрібно розгорнути і прочитати. Не достатньо знати лише назву і автора, важливо заглибитися в зміст, який вона відкриває.

Сьогодні ми черпаємо силу, поклоняючись хрестові. Ми вчимося мудрості для життя, вчимося бути оптимістами навіть тоді, коли сучасний світ захоплюють розчарування і втома. Папа говорив нам про «втомлену Європу», яка потребує лікування та нової наснаги.

Тож розгорнімо для себе в Господньому хресті книгу Божого об’явлення. Розгорнімо книгу правди про те, якою є повнота досвіду життя людини. Навчившись із цього досвіду, ми станемо мудрішими і кращими, не боятимемося труднощів і страждань, а матимемо силу і мудрість хреста, щоби їх гідно переживати. Дозвольмо захопити себе не якійсь речі, а хрестові Господньому, і тоді Христос нас притягне до себе і відкриє нам джерело життя. Тому ми сьогодні співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо» (Тропар Утрені). Амінь.

+ Святослав