Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Різдва Пресвятої Богородиці

Блаженні ті, що слухають слово Боже і його зберігають (Лк. 11, 28).

Високопреосвященний владико Вісвальдасе, Апостольський нунцію в Україні
Преосвященний владико Степане!
Всесвітліші отці ректоре семінарії та декане
філософсько-богословського факультету УКУ!
Достойні викладачі, духівники, вихователі нашої семінарії!
Дорогі браття-семінаристи!
Преподобні сестри!
Достойні парафіяни цього нашого унікального храму!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні Христова Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці. Народження дитини завжди є великою радістю для родини. Батьки відчувають, що їхнє життя продовжується і вони мають майбутнє. Тримаючи на руках маленьку дитину, розуміють, що, з одного боку, це великий Божий дар, а з іншого – велика відповідальність, яку вони повинні виконати перед своєю родиною, а відтак перед усім людством.

Цього дня ми святкуємо народження непересічної особи. Дякуємо Богу за дар життя Божої Матері – Пречистої Діви Марії. Радість безплідного подружжя похилого віку, Йоакима і Анни, перевершує межі однієї родини, народу чи якогось конкретного історичного періоду або моменту в історії людства. Нині всі ми радіємо радістю, що у світ прийшла Пречиста Діва, яка, як співає наша Церква, «вводить Христа у вселенну» (Зі стихири свята).

Для того щоб краще пізнати таїнство Різдва Пресвятої Богородиці, оберімо собі за провідника святого Андрея Критського, життя і служіння якого припадає на другу половину VII - початок VIII століття. З його допомогою постараймося зрозуміти, що воно означає для кожного з нас.

Андрей Критський зауважує три глибокі духовні істини. Він каже, передусім, про те, що Різдво Богородиці відкриває літургійний рік, у якому воно є першим великим святом із дванадцяти інших. Як наше народження відкриває нам двері в життя, так само Різдво Пресвятої Богородиці відкрило християнам духовний шлях у новому літургійному році.

Друга правда, про яку говорить святий: усе, що ми святкуємо і роздумуємо стосовно постаті Марії, пов’язане з таїнством воплочення Божого Сина. Адже Вона співдіяла в таїнстві входження в людську природу другої особи Пресвятої Тройці; привела Христа у світ; дала Йому свою людську природу, у якій сама нині приходить у світ. Саме сьогодні починає здійснюватися пророцтво Ісаї про паросток з пня Єссея – Діва Марія з роду і дому Давида провіщає прихід у світ царського нащадка – Сина Божого і нащадка царя Давида, що Його царству не буде кінця. Таїнство воплочення є ключем до розуміння великого діла спасіння людини, яке чинить Господь Бог. Цьому ділу Пречиста Діва Марія віддає себе, своє життя. Андрей Критський сьогодні співає: «У Ній обновляється людська природа… Сьогодні розв’язується безплідність людської природи».

Третя істина, на яку вказував Андрей Критський: безпліддя подружжя Йоакима і Анни символізувало те, що народження Пречистої Діви Марії є наслідком особливого Божого втручання. Завдяки Божій силі людська природа стає плідною, плодоносною. Святий зауважує, що від неплідної народжується та, яка, будучи дівицею і не пізнавши мужа, народить Дитя, дасть Синові Божому свою дівственну людську природу. Її дівицтво в апостольській проповіді завжди буде знаком, доказом божества тієї Особи, яка народиться з дівственної утроби.

Ці глибокі таїнства, які сьогодні відкриває перед нами Андрей, мають прямий і дуже глибокий зв’язок зі священничим покликанням, із життям кожного священника і семінариста. Тож невипадково цим святом ми урочисто розпочинаємо новий навчальний рік у нашій Трьохсвятительській київській духовній семінарії.

Завдяки тайноводительству Андрея Критського ми насамперед починаємо розуміти: для того щоб здійснити своє покликання, зокрема покликання до священства, потрібно жити в Божій благодаті. Ця істина не є самозрозумілою для сучасної людини.

Що означає жити в Божій благодаті? У святі Різдва Пресвятої Богородиці ми бачимо, що зранена гріхом людська природа часто безплідна в духовному житті. А щоб зростати у покликанні, потрібно, щоб Божа дія нас торкнулася.

Дорогі брати-семінаристи, ніхто з вас не прийшов до семінарії просто так і сам по собі. Це Господь Бог вас привів. Він торкнув ваше серце. Божа благодать випереджує будь-яке наше добре діло. Це натхнення, це зворушення, яке ми свого часу відкрили у своєму серці.

Жити в Божій благодаті – це також дозволити благодаті Духа Святого спочивати в нас, не виганяти, не гасити цього Духа. Це означає бути вільним від тяжкого гріха, стяжати благодать Духа Святого. Духовні отці християнського Сходу навчали, що ніхто не може зростати в духовному житті, якщо часто не сповідається і щодня не приступає до Святого Причастя.

Ми знаємо з біології, що для того щоб насіння проросло, повинні бути певні умови: відповідна вологість і температура повітря. Так само і з насінням священничого покликання: щоб воно проросло і дало свій плід – необхідно жити в Божій благодаті. Тому закликаю вас, брати: тільки-но відчуваєте у своєму сумлінні докір і усвідомлюєте, що вчинили гріх, спішіть до Сповіді і щодня живіть Таїнством Пресвятої Євхаристії. Таке життя в благодаті ми називаємо життям в освячувальній Божій силі, що спочиває на нас. Без цього ваше молитовне, духовне життя, навіть ваше навчання і намагання зрозуміти богослов’я, відкрити таїнство Божого слова – будуть безплідними.

Ще одну надзвичайно глибоку рису відкриває нам сьогодні Пресвята Богородиця. Священниче служіння має глибокий богородичний зміст. Це пов’язане з тим, що завданням священника є народжувати Бога в душах людей. Тому ми називаємо священників духовними отцями. Апостол Павло, уболіваючи з приводу різних проблем ранньохристиянських громад, каже: «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!» (Гал. 4, 19).

Дорогі семінаристи, вийшовши із семінарії, ви повинні бути служителями таїнства воплочення. Ви маєте допомогти сучасній людині народитися в Христі, як кажуть Отці Церкви, а відтак відобразити живого Христа, воплоченого в тілі сучасної Церкви, у душах тих, які хотітимуть назвати вас своїми духовними отцями.

Блаженні ті, що слухають слово Боже і зберігають його (Лк.11, 28).

Життя в Божій благодаті дає нам необхідні можливості, які треба розвивати. Для того щоб бути служителями таїнства воплочення в сучасній історії, ви повинні слухати Боже слово щодня, ним жити, навчитися мови Священного Писання. Лише тоді ви зможете бути проповідниками Святого Євангелія. Бо хто сам не слухає, той не має слова Божого, щоб поділитися з вірними.

Щоб підготувати сучасну людину до гідного прийняття Святих Таїнств Христової Церкви і водночас самим бути гідними священнослужителями, тайнослужителями, ви повинні приступати якнайчастіше до Святих Таїнств, бо ви не зможете навчити інших того, чим самі не житимете.

Завданням священничого батьківства є батьківство духовне, яке може виховати і зростити сучасну людину чутливою до Божої присутності. Бідою сучасного секуляризованого світу є те, що людина стає нечутливою до проповіді Святого Євангелія. Про це говорили єпископи з усього світу, зібравшись у Будапешті, в Угорщині, на 52-му Міжнародному євхаристійному конгресі, який став чи не найважливішою духовною та екуменічною подією в житті християнських Церков цього року. Зроджувати Бога в душах людей, вчити їх чути Боже слово і втілювати його у своєму житті – це завдання, яке стоїть сьогодні перед усією Церквою, зокрема перед майбутніми і теперішніми священнослужителями.

На початку цього навчального року віддаю вас, дорогі хлопці, брати-семінаристи, під особливу опіку новонародженої Пречистої Діви Марії. Зростайте тут разом із Нею, бо Вона є особливою покровителькою священничого покликання. Майте Її за свою матір і учительку, за ту, яка вміла слухати Боже слово, яка дала йому своє тіло, життя і яка зможе навчити вас жити в такий самий спосіб, щоб свого часу і ви все своє життя змогли віддати на служіння Божому слову і воплотити його в житті сучасної Церкви.

«Блаженні ті, що слухають слово Боже і його зберігають» (Лк.11, 28). Амінь.

† Святослав