Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Покрову Пресвятої Богородиці

Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога?
Допомога моя від Господа, що створив небо й землю (Пс. 121, 1-2).

Всечесні та преподобні отці!
Всесвітліший отче ректоре!
Високопреподобна мати Наталіє!
Преподобні сестри!
Дорогі брати-семінаристи, брати і сестри,
парафіяни цього святого храму і запрошені гості!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми святкуємо одне з найулюбленіших наших свят у літургійному році – Покров Пресвятої Богородиці. Коли ми вдумуємося в зміст явлення Пречистої Діви Марії, Її покрову, у влахернському храмі, у Царгороді, нам спадають на думку слова псалмоспівця про те, звідки приходить поміч людині: «Допомога моя від Господа, що створив небо і землю!» (пор. Пс. 121, 1-2).

Один із стародавніх коментаторів книги Йова, роздумуючи над змістом людського життя, стверджував, що наше життя за своєю суттю – це біль і страждання: «Коли ми звертаємо погляд на землю, то хочеться плакати, а коли підносимо їх до неба, то хочеться радіти». І це не просто людські почуття. Якщо людина дивиться на своє життя лише із земної перспективи, якщо вона обмежена у своїх думках, бажаннях, зусиллях цим життям, то відчуває розпач. Навіть більше, вона починає керуватися негативною чи навіть песимістичною логікою – у неї часто опускаються руки і пригнітають її до землі...

Але коли людина, живучи на землі, дивиться на себе, на світ, на своє життя з небесної перспективи, то її горизонти наче розширюються. Вона відчуває, що, будучи на землі, вже є небесним громадянином, як каже апостол Павло, розуміє, що її остаточна мета є не тут, у межах цього світу, який ми окреслюємо як долину сліз. На ці дві перспективи вказують дві євангельські жінки, Марта і Марія, про яких ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні.

Господь Бог кличе людину до себе і дає їй свою частку, яка не відніметься від неї. Він є її метою, опорою і силою в цьому земному житті, запорукою того, що людина може гідно здійснити своє земне покликання, а відтак розділяти з Ним у небі вічну радість. У такій перспективі людина підносить свої руки до неба і все, що тут переживає, перетворює на молитву.

І ось ці дві перспективи – земна і небесна, можливо, навіть дві надії – марна і певна, відкриваються нам у святі Покрову Пречистої Діви Марії. Той опис явлення, яке бачив преподобний Андрей, розказує, що в час найбільшого страху і тривоги, коли вороги облягали місто, а людські сили, які захисники могли протиставити ворогові, були мізерні, сама Пречиста Діва Марія приходить до храму, до свого народу. Вона об'являє себе  як одна із членів цього Божого народу, Церкви Христової, що стоїть на небесах в молитві за цей народ. Навіть більше, Вона рухається, проходить певний шлях через храм до Божого престолу. Там молиться до Господа Бога за народ, об'являє нам обличчя Бога, який спасає, Бога-Спасителя. І потім розпростирає над Божим народом свою хустку, якою покривала власну голову, ми кажемо сьогодні, свій омофор, покров. І дає можливість побачити це людям, щоби піднести їхні очі, горизонти цього земного життя, до небес. Пресвята Богородиця підіймає у своїй молитві до небес опущені людські руки. Свято Божого покрову сьогодні стає нашою силою, нашою радістю, навіть небесною перспективою нашого земного життя.

Ми сьогодні святкуємо День захисника і захисниці Батьківщини. Сьогодні ми усвідомлюємо, що в абсурді війни можна вистояти і перемогти лише тоді, коли і там не втрачати небесної перспективи. Тільки відчуваючи свою вічну мету, можливо не втратити сенсу та цінності людського життя, перед обличчям насилля та смерті залишитися людиною в нелюдських обставинах. Тому сьогодні наша молитва лунає і летить до наших воїнів, які в ці хвилини перебувають в окопах на Донбасі, які своїми грудьми боронять нашу Батьківщину. Ми хочемо сьогодні обійняти і принести під покров Пречистої Діви Марії усіх наших захисників, незалежно від того, яке завдання вони виконують. Особливо маємо молитися за тих, хто в полоні, у лабетах ворога, і кого в цю хвилину принижують, над ким знущаються. Їм кажуть: про вас усі забули і ви нікому не потрібні. Нехай їм сьогодні Богородиця занесе цю небесну перспективу і допоможе піднести очі до неба, відчути, що з неба, куди людська сила не доходить, прийде наша допомога.

Сьогодні в цьому Свято-Покровському храмі ми переживаємо особливу подію. Наша Київська архиєпархія збагатиться п'ятьма новими священниками. Ми побачимо сьогодні видимий знак того, як Пречиста Діва Марія дбає про свою Церкву, про свій Божий народ. Бо це Господь Бог, почувши молитви людей в сучасних обставинах, які день і ніч просять: Боже, дай нам священика, посилає їм сьогодні свою допомогу.

Дорогі отці, у дивний спосіб Пречиста Діва Марія вибрала вас як свято-покровських священників. Можливо, у такий спосіб Вона хоче дати вам певне завдання, певну надію, гарантію на опіку й підтримку. 

Ви покликані кожного дня проходити цим покровським шляхом, який пройшла сьогодні Пречиста Діва Марія через храм. Ви маєте щодня ставати перед Божим престолом і молитися за свій народ. Бо найсильнішою молитвою заступництва, яку має Церква, найважливішим моментом, коли Господь Бог низпосилає людині у сучасному світі свою небесну допомогу, є Божественна Літургія. Саме під час Літургії, хоч би де ви її служили і хоч би в яких обставинах вона звершувалася, завжди довкола Божого престолу зібране все небо, уся земля, уся Церква – небесна, земна і стражденна. Під час звершення Євхаристії поруч із вами у храмі біля престолу присутня Пречиста Діва Марія у своїй неустанній молитві покрову.  Тому-то на євхаристійному каноні після освячення Святих Дарів ми дякуємо Господу Богу, кажучи: «Особливо за пресвяту, пречисту,і преблагословенну, славну владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію...».

Пам'ятайте, що наш український народ дуже потребує цієї щоденної Євхаристії, Богородичної молитви покрову через ваше священниче служіння. Бо ж ми тепер також розгублені і стривожені, як у ті давні часи жителі обложеного ворогами місті. І немає того, хто б підніс його очі й руки до неба і допоміг осмислити, побачити з небесної перспективи всі наші сучасні труднощі, страждання та непевності і перетворити їх на молитву.

Як свято-покровські священники, ви мусите щодня розпростирати над Божим народом оцей омофор Пречистої Діви Марії, яким є ваша щоденна молитва Часослова. Це один із суттєвих елементів священничого служіння. Ваші парафіяни повинні відчувати, що їхній душпастир, їхній отець за них щодня молиться. Саме ви своєю молитвою маєте розкривати над Божим народом небо, звідки приходить наша допомога. І нехай Пречиста Діва Марія у це свято Покрову стане поруч із вами і буде вашою учителькою справжньої, глибокої молитви заступництва за Божий люд. 

Ви щодня повинні слухати Боже слово, його читати, зберігати у своєму серці, а відтак проповідувати Божому народові ту небесну перспективу, яку почуєте. Тому сьогодні ви покладете на Божий престол свою голову. Нехай Пречиста Діва Марія покриє вас не лише єпископським, а й своїм небесним омофором і прийме вас під свій материнський захист.

Підіймімо сьогодні очі догори, звідки прийде наша допомога, і подякуймо Пречистій Діві Марії за Її неустанній покров, який «на поміч все готов»! Амінь.

† СВЯТОСЛАВ