Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії

Нехай мені станеться по твоєму слову (Лк. 1, 38).

Преподобні та всечесні отці!
Любі парафіяни нашого Патріаршого собору Воскресіння Христового,
які є сьогодні тут на молитві!
Дорогі брати і сестри, які зараз у різних куточках України і світу
єднаються з нами в молитві за допомогою нашого «Живого телебачення»!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят. Наша духовна традиція візантійської Церкви називає це свято початком нашого спасіння. Усе те велике діло спасіння людини, яке відкриває собою епоху Нового Заповіту, час нових стосунків між Богом і людиною, починається цього дня.

Благовіщення означає «добра вість», «блага новина». Однак це не тільки новина, а й подія, що сьогодні стається. Цю подію нам описує євангелист Лука. Ангел Гавриїл приходить до Пречистої Діви Марії в маленькому містечку Назарет. Його прихід усе змінює. Гавриїл з єврейської означає «Божа сила». Тож архангел не тільки говорить, розказує, інформує, як це роблять наші засоби масової інформації, а й чинить те, про що благовістує!

Святіший Отець Франциск, посвячуючи два тижні тому Україну і росію Непорочному серцю Марії саме у свято Благовіщення за григоріанським календарем, запросив нас звернути увагу на три слова, які ангел говорить до Діви Марії: «Радуйся», «Не бійся» і «Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього отінить тебе».

Перше слово –  «Радуйся». Очевидно, що Пречиста Діва Марія була стривожена візитом незнаного гостя. Проте радість, про яку сьогодні сповіщає Гавриїл, викликана початком нового життя в лоні Пречистої Діви Марії. Починається життя не людського дитяти, а Божого Сина. Словом «радуйся» Син Божий – друга особа Пресвятої Тройці, стає людиною, воплочується. Бог Творець переймає на себе людську історію, людські радощі, а також плач і страждання. Ця радість походить від того, що Бог не лише наближається до людини, а й стає людиною, воплочується. Для цієї радості присутності Бога в людському тілі в лоні Пречистої Діви Марії була створена людина. Бо всі ми покликані розділити Боже вічне, радісне, щасливе життя.

Друге слово – «Не бійся». Кожна людина, зустрівшись із силою, яка їй невідома і більша від неї, чи потрапивши в незвичні обставини, страхається, боїться. Господь Бог каже: «Не бійся». Чому? Бо та новина буде для тебе джерелом не якогось горя, нещастя, а повноти життя. Господь Бог гарантуватиме тобі ту радість, яку дає. Вона не тимчасова, не ілюзорна, а справжня; раз і назавжди усуває всі страхи людини, які вона переживає поза райським щастям. Тому те, що Бог чинить, завжди глибоке, справжнє і остаточне.

Відповідаючи Гавриїлові, Пречиста Діва Марія каже: те, що ти мені говориш, перевищує можливості людської сили. Бо ж як діва може зачати у своєму лоні Сина, не знаючи мужа? Це щось, що є поза межами законів людської природи. Тоді архангел продовжує пояснення: так, Ти не знаєш мужа, але нове життя буде походити від дії Святого Духа в Тобі. Сила Вишнього отінить Тебе, «тому й святе, що народиться, буде зватися Син Божий» (Лк. 1, 35).

Розмова закінчується згодою Пречистої Діви Марії. Це доленосне для людства слово «так»: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову» (Лк. 1, 38) – нехай станеться не за моїми страхами, неміччю чи безсиллям, а нехай станеться за твоїм словом. Лише тоді те слово ангела, та сила Божа, Дух Святий змогли ввійти в лоно Пречистої Діви Марії, у Її життя, людську історію. «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1, 14). Ці слова ми почуємо в день Пасхи, на пасхальній Літургії. Благовіщення є доброю новиною передвіщення тієї слави, яку людство побачить у воскреслому Христі. Тому сьогодні є початок нашого спасіння.

Святкувати Благовіщення, повірити в добру новину серед війни – це для нас щось особливе, незвичне, глибоке, до глибини душі зворушливе. Бо війна – це новина погана, найгірша, яка тільки може бути, для людини, для країни, для народу, для всього світу. Чи серед панівної поганої новини про війну можна святкувати Благовіщення? Якщо так, то що це означає для нас у час, коли на нашу землю ступив ворог і каже нам сумувати і плакати, а Бог закликає нас: «Радуйтеся!»? Чи це можливо? Радуйтеся не тому, що якийсь людський ключ до розв’язку горя ви вже маєте, а тому, що сам Бог воплочується у вашій історії, навіть у вашому горі, плачі. Сьогодні в Україні з нами плаче Бог, для того щоб забрати в нас наш плач і поділитися з нами своєю остаточною, вічною радістю.

Ворог приходить до нас, щоб наказати нам боятися і лякатися. Його пропаганда, ідеологія є силою залякування. Натомість сам Бог нині каже: «Україно, не бійся». Те слово «не бійся» роззброює ворога. Коли Україна перестає боятися, то починає не тільки вірити у власну перемогу, а й перемагати.

Слово «сила Вишнього отінить тебе», відкриває таємницю незламності, сили України. Ми бачили останніми днями, що, коли наш ворог насувався зі своїм військом на Київ, буцімто сама українська природа почала проти нього воювати: земля, річки та навіть радіація Чорнобильської зони. Сила Вишнього в дивний спосіб проявляється в України, яка бореться із злом.

Однак тепер перед кожним із нас все-таки стоїть дуже серйозний вибір, якому слову повірити. Бо якщо повіримо Божому слову про радість, про здатність не боятися, про присутність Божої сили в нашій боротьбі, тоді те слово воплотиться, тобто стане реальністю нашого життя і досвіду, нашої історії. Якщо ж ми повіримо слову нашого ворога, то дамо себе залякати, дозволимо, щоб страх спаралізував нашу волю. Якщо відкинемо Божу силу і захочемо тільки людською силою протистояти злу, то зло матеріалізується, втілиться в нашу дійсність через нашу ницість і наше невірство, увійде в наші домівки, міста і села. Наслідок воплочення зла ми бачимо сьогодні в передмістях Києва, у багатостраждальних Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших містах і селах України. Тому так важливо правильно пережити сьогоднішнє свято Благовіщення, бо в ньому є начало спасіння України.

Цими днями ми отримали ще одну жахливу звістку. Російське військо не лише принесло в Україну бомби, танки, ракети та інші види смерті, а й привезло із собою мобільні крематорії, які біля Маріуполя вже наповнюють небо України смертоносним димом. Такі картини Європа бачила лише в часи Другої світової війни в Майданеку, Аушвіці та інших нацистських концтаборах. Нині ми бачимо це на землі України.

Але ми віримо Божому слову. Сьогодні сама Пречиста Діва Марія, яка тоді сказала до ангела: «Нехай мені станеться за твоїм словом», нехай буде нашою учителькою. Скажімо разом із нею Божому слову «так». Нехай воно стане нашою силою, перемогою, радістю,  – перемогою над нашим ляком і страхом. Нехай не дим крематорію, а Дух Святий завитає над українською землею.

І тоді разом з Богородицею скажімо Гавриїлові, Божій силі, яка сьогодні рухається до нас: «Нехай мені станеться за твоїм словом». Амінь.

+ СВЯТОСЛАВ