Проповідь Блаженнішого Святослава у понеділок Святого Духа

Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я,
там Я посеред них (Мт. 18, 20).

Всесвітліші отче ректоре та отче декане нашого факультету Католицького університету!
Всесвітліші та всечесні отці!
Достойні викладачі та настоятелі нашої семінарії!
Достойні браття-семінаристи, які сьогодні, як ангели, співають там, нагорі на хорах!
Любі парафіяни нашої унікальної громади в Княжичах, які гуртуються довкола цього храму Пресвятої Тройці тут, у цьому особливому місці!
Дорогі гості сьогоднішнього свята, батьки наших семінаристів, які сьогодні завітали на цю урочистість!
Дорогі брати і сестри, які зараз у різних куточках світу єднаються наживо у цій молитві за допомогою нашого «Живого телебачення»!
Дорогі друзі!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, наступного дня після великого торжества П’ятдесятниці, Христова Церква святкує свято живоначальної єдиносущної Пресвятої Тройці, вдивляючись духовними очима в особу Божественного Святого Духа. Тому цей день у народі ще зветься понеділком Святого Духа.

Вчора ми намагалися зрозуміти зміст свята П’ятдесятниці. Ми переживали день народження Церкви – момент, коли Господь Бог почав скликати всі народи для того, щоб творити таїнство єдності всього людства, на противагу вавилонському стовпотворінню. Господь Бог через слово апостолів почав говорити рідною мовою кожного народу, щоб усіх зібрати в єдину святу апостольську Церкву.

Нині маємо відкрити для себе того, кого наша Літургія і наші духовні тексти називають «милий таїнственний гість нашої душі». Тож роздумаймо над тим, яку роль і яке місце в житті Церкви, в особистому духовному житті християнина посідає і здійснює животворний Святий Дух Господній.

Як відомо, кожну людину можна пізнати за  її вчинками. Тому, коли хочемо взнати семінариста, того, хто готується до священства, чи він дійсно покликаний Богом, гідний цього завдання, то спостерігаємо за ним щодня щонайменше шість років – за його вчинками, за його зусиллями, за його думками і життєвими планами. Тому простежмо, вслухаймося в те, що Боже слово говорить нам про дію в нас, у нашому житті Святого Духа.

Ми вчора вслухалися в слово про Духа-Утішителя, якого зсилає нам Христос від Отця, як того, хто надає людині нового виміру життя. Той Дух є спочинком у нашому труді, потіхою в нашій біді, порадником у наших сумнівах. За Його діянням усе, що немічне, стає сильним; усе, що закам’яніле, – розтоплюється, відкривається до Бога. Він навчає немудрих, потішає засмучених, віднаходить загублених, зцілює зранених, обмиває занечищених, запалює байдужих, примирює посварених.

Дух Святий є справді частиною нашої істоти: ми можемо бути вповні людьми, вповні собою лише тоді, коли Дух Божий спочиває в нас. Він звільняє нас від гріха, очищує наші немочі, дає нам віру, надію і вчить любити, бо сам є Духом Божої любові.

Прагну сьогодні звернути особливу увагу на одну важливу рису, один із видів прояву Святого Духа, присутнього в Церкві. Про це знаходимо глибокі слова святого Василія Великого в його славному творі «Про Святого Духа». Автор говорить про Святого Духа як про того, хто освячує.

Що означає поняття «освячення»? Ми часто чуємо це слово – правда? На великі свята ми приходимо до храмів, освячуємо певні предмети. Що таке освячення, той агіасмос, який подає нам Дух Святий як один із найважливіших знаків і проявів Його присутності? Василій Великий твердить: «Освячення означає надання здатності осягнути поставлену мету». Головною, вічною метою життя кожної людини є святість – причастя святості самого Бога, вічне життя з Богом і в Богові!

Ми часто відчуваємо, що Божі заповіді, те, що ми чуємо у Святому Євангелії, є високим ідеалом для людини, зокрема християнина. Хтось може себе спитати: а чи можливо все це здійснити? Чи не залишиться це лише добрим наміром, далеким ідеалом, який я, як немічна, грішна людина, не зможу втілити у своєму житті?

І ось святий Василій говорить, що Дух Святий є Духом воплочення, який дає можливість втілити в житті конкретної людини те Боже слово, яке ми чуємо у Святому Євангелії. Освячення – це здатність,  сила, яка не походить від людини, бо людської сили часом замало. Це Божа сила, благодать, подана Духом Святим для того, щоб прагнути високого і бути здатним це осягнути. Без цієї сили всяка людська надія є марною. Часом ми говоримо: хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди.

Саме тому сьогодні, у понеділок Святого Духа, нам потрібно відкрити цей дар присутності всеосвячувального Святого Духа в нас. Бо з моменту, коли ми отримуємо Його дар, наше життя набуває цілком іншого значення: ми повинні жити не як ті, що ще не мають чогось і просять цього в Бога, а як ті, що отримали цей дар і мають бути йому вірними. Ми не сміємо цей дар втратити, закопати чи загубити. Натомість покликані його розвинути і зробити плідним, діяльним, видимим у своєму духовному, громадському, церковному житті.

У це свято цей всеосвячувальний Дух, який наново сходить на кожного з нас, надає нам нової енергії, сили, навіть тоді, коли ми відчуваємо власну немічність. Прояв цієї всеосвячувальної сили Святого Духа апостол Павло описує так: сила Божа проявляється у моїх немочах (пор. 1 Кор. 12, 9-10). Кожен із нас добре себе знає свої немочі, обмеження і гріхи. Але коли нам у житті вдається справді звершити щось добре, то ми переконуємося в істинності слів апостола. Сила Божа проявилася у моїх немочах: це не я плодоношу, тому не маю величатися своєю силою, мудрістю, здатністю - у моїй немочі проявилася всеосвячувальна благодать присутнього в мені, у Церкві животворного Святого Духа!    

Та сила освячення, яка нам подається, подібна до нового виду руху, що отримує людина від Божественного Святого Духа. Уявіть: якби хтось із вас захотів із Княжичів дійти на Майдан, то йшов би дуже довго. Але коли з’явиться особа, яка посадить нас на свою колісницю, – у лічені хвилини доставить до місця призначення. Із такою силою, можливістю, новою здатністю діє в нас освячення, що подається благодаттю Святого Духа.

Сьогодні тут, у нашій Трьохсвятительській духовній семінарії, – особливе свято. Ми можемо назвати його досягненням певної мети. Дякуємо Господу Богу за завершення одного із найважчих навчальних академічних років у житті нашої семінарії. Цей ковідний рік поставив перед нами новітні виклики, яких ми ніколи раніше не переживали. Для того щоб поєднати онлайн-навчання і карантинні обмеження з життям у справжній живій спільноті тут, у семінарії, вихователі мусили мати, мабуть, усі дари Святого Духа – і мудрість, і розум, і знання, і, особливо, страх Божий. Бо справді зі страхом Божим чували передусім над здоров’ям своїх семінаристів, дбали про їхню безпеку.

Вчора, у День медика, я почув від однієї жінки таку глибоку фразу: «Я боюся тих лікарів, які вчилися онлайн». А я подумав собі: невже я колись боятимуся священників, які вчилися тільки онлайн?

Для того щоб справді осягнути поставлену мету, виховати всебічно розвиненого Божого чоловіка, духовного отця, ми пережили тут, у цьому храмі, всеосвячувальну силу благодаті Святого Духа. І ми можемо сьогодні втішатися новими випускниками цієї семінарії, яких я не буду боятися, яких я знаю, яким довіряю і яким ми зможемо доручити величезне і складне діло – спасіння душі людини цього посткоронавірусного світу.

Бажаю звернутися до наших випускників. Дорогі брати! У цій семінарії впродовж шести років ви отримали дуже багато. Ви не тільки здобули високоякісну освіту – найкращу богословську європейську освіту світового рівня, яку гарантує Богословський факультет Українського католицького університету. Тут, у цій семінарії, ваша Церква-мати дала вам благодать Святого Духа, того Духа, який є джерелом богослов’я, істинного духовного життя, знання і мудрості.

Колись Ісус Христос перед своїми страстями, обіцяючи Утішителя своїм апостолам, сказав: «Коли Він прийде, то все вам пригадає». Ви багато чого тут навчилися і, можливо, вже навіть це призабули. Але вийшовши у світ, пішовши в ті маленькі новонароджені парафії, які ми маємо в Центральній, Південній і Східній Україні, і натрапивши на ті труднощі, що нездоланні для людини, за діянням Святого Духа, якого ви тут отримали, пригадаєте все, чого ви навчилися і що здобули в семінарії. Бо Святий Дух, як Дух істини, навчатиме вас з нутра вашого серця. І з вами станеться те, про що говорив Христос до своїх апостолів. Вас поведуть на суди перед правителями світу цього, але не страхайтеся, не думайте наперед, про що говоритимете, бо в той момент Дух Святий дасть вам те, що ви маєте промовити, і вашому слову, вашій мудрості ніхто не зможе перечити (пор. Лк. 21, 15).

Тому найбільше, що ви маєте винести із цієї семінарії, дорогі брати, – це освячувальна благодать Святого Духа, який живе у вас, як у своєму храмі! Цікавим знаком, що ви отримали не лише освіту, а й благодать Духа Святого, буде те, що сьогодні на ваших очах двоє із ваших товаришів отримають дияконські свячення. Адже Святі Таїнства звершуються за силою і діянням Святого Духа. Ви почуєте оті слова – про Божественну благодать, яка недужих оздоровлює і те, що кому недостає, доповнює. Ця благодать поставить вас у дияконське, а згодом і священниче служіння.

Сьогодні хочу також з особливим словом звернутися до першокурсників, які на наших очах преобразилися. Ми сьогодні поблагословили їм духовний одяг – вони «почорніли», наче обвуглене дерево, над яким спочив вогонь – сила благодаті Святого Духа. Дорогі брати! Вітаю вас із завершенням першого року навчання в семінарії. Хтось із вас може думати: чи ж я доживу до шостого курсу? Яким буде світ і Україна через п’ять років – хто це може знати? Чи та мета, до якої мене кличе сьогодні Господь Бог, є для мене досяжною?

Дорогі брати, маю для вас добру новину: коли ви шукатимете цієї сили, відкриватимете її в собі, співдіятимете, співпрацюватимете із тим освяченням, яке Дух Святий тут хоче вам дати через ваших вихователів та духовних отців, будьте певні – цієї мети ви досягнете. І вже сьогодні Господь Бог робить у певний спосіб ту мету для вас видимою в тих дияконських свяченнях, які будуть уділені у вашій присутності. Усім вам бажаю – молитвою, навчанням і працею свого часу це здобути і той момент особисто пережити.

Дякую рідним, зокрема батькам і матерям, які сьогодні присутні в семінарії, за те, що зуміли виховати своїх дітей, навчити їх вірити в Бога, а відтак віддали Церкві на служіння. Бо це один із найважливіших способів, як будувати майбутнє нашого народу, нашої України.

За посередництвом засобів масової комунікації звертаюся до інших хлопців, які шукають високої, гідної мети у своєму житті. Нашій Церкві дуже потрібні святі, мудрі, молитовні, духовні священники. Наша семінарія на вас чекає!

Висловлюю подяку всім працівникам цієї семінарії, які шукали способи, як у тому непевному, дивному році все-таки довершити навчальний і виховний процес. Отче ректоре, переказую через вас слова вдячності всім членам ректорату, духівникам, сестрам-монахиням, які працюють тут, у семінарії, дбаючи, щоб наші вихованці ніколи не були голодними.

Усім нашим жертводавцям, які своєю молитвою і пожертвою роблять можливим життя в цій семінарії, бажаю, щоб їхня праця була для них освяченням, а пожертва – завдатком ще більших дарів, які їм Господь Бог і Дух Святий віддасть сторицею за все те, що вони зробили для цієї семінарії.

Сьогодні в цьому святому храмі Пресвятої Тройці ми святкуємо престольний празник. Вітаю всіх наших парафіян – тих, які гуртуються тут, у Княжичах, довкола цієї церкви. Цього року ви були унікальною парафією, яка зуміла пережити всі карантини. Ви навчилися бути спільнотою в різний спосіб, і коли було потрібно, приходили і підтримували одне одного, молилися одне за одного –  і онлайн, і офлайн. Я чув, що ця парафія має вайбер-групу, підтримує інші сучасні способи спілкування. Ви відчули, що громада, Церква – це спільнота, яку збирає не людина, а сам Господь силою і діянням Святого Духа. Дякую вам за те, що ви живете духовним життям тут, разом із нашими семінаристами. Обіцяю вам: ми поділимося з вами всім, що має наша семінарія (а вона має багато і найкраще!). Бо наші семінаристи хочуть вчитися любити свій народ і в любові до нього йому служити. Тому нехай ця парафія справді буде простором навчання семінаристів до парафіяльного життя і служіння, взірцевою парафією, яка потім помножиться в різних містах, містечках і селах нашої Батьківщини, нашої України.

Вітаю всіх вас із цим гарним престольним празником. Бажаю вам повноти і благодаті Святого Духа. Зичу, щоб ви досягли своєї життєвої мети, яку, відповідаючи на Боже покликання, собі окреслили, а головне – щоб осягнули вічного щастя у святому житті в Богові. Сповніться сьогодні тією силою, яка дозволить вам здобути те, про що просите, молитеся і задля чого працюєте. Нехай Дух Святий спочине на кожному з вас і зробить вас духоносними людьми, справжніми християнами третього тисячоліття. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Святослав