Проповідь Блаженнішого Святослава у Квітну неділю

Отож і ми, Тобі, переможцеві смерті, співаємо: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар» (Ів. 12,13).

Преосвященні владики!
Всечесні та преподобні отці!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорогі парафіяни нашого Патріаршого собору!
Наше переможне воїнство, яке сьогодні
так чисельно прибуло до Патріаршого собору!
Дорогі брати і сестри в різних куточках України і світу,
які зараз моляться з нами за допомогою «Живого телебачення»!

Дорогі в Христі!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми святкуємо велике свято урочистого, тріумфального входу Христа до Єрусалиму. Це свято є дверима, що відкривають нам Страсний тиждень і відтак Пасху Господню, яку ми святкуватимемо буквально за кілька днів.

Починаючи із цього свята, Господь день за днем розкриватиме нам свої найглибші таїнства, таємниці стосунку між Богом і людиною. У своєму Євангелії Він проголошує нам нині глибоке звернення, що той Бог, якого ми називаємо «Святий Боже, Святий кріпкий, Святий безсмертний», хоче зробити кожному з нас пасхальний подарунок. Господь прагне поділитися з нами своєю святістю, кріпостю, а найголовніше – своїм безсмертям, тобто вічністю, вічним щастям. Тому Він приходить і стукає до серця людини, до воріт міст і сіл. У цьому полягає велич сьогоднішнього свята.

Ісус Христос входить у Єрусалим. Ця подія описана багатьма жестами, або символами, які нам відкривають крок за кроком Божий задум ділення з людиною Божою силою і безсмертям. Пригляньмося до трьох глибоких символів, які для нашої Батьківщини є життєво важливими.

Христос входить у Єрусалим. Це місто було збудоване, щоб засвідчити, що саме там Бог живе зі своїм народом. Кожне тогочасне місто було оточене мурами, які символізували те, що головною перешкодою людині для участі в Божій святості, силі та безсмерті є смерть. Міські мури завжди були лінією розподілу між «містом живих» і «містом померлих», позаяк за ними хоронили людей. Однак Христос долає цю відстань, – долає місто померлих і входить у Єрусалим, сидячи на ослятку. Це перший жест, який я хочу для нас усіх сьогодні розкрити.

Чому Христос входить не на колісниці, як фараони чи інші тогочасні царі? Чому входить не на баскому коні, щоб показати силу і могутність свого війська, а на молоденькому, під’яремному осляткові? Цим Він на собі здійснює старозавітний образ царя Давида, який уперше завоював Єрусалим і перетворив його на свою столицю, показавши, що успіх його перемог, як полководця, був досягнений не людською, а Божою силою. Лише тоді, коли цар, військо й народ є причасниками Божої сили – вони стають непереможними. «Ті колісницями, ці кіньми, а ми ім'ям Господа, Бога нашого – сильні» (Пс. 20, 8), – каже нам псалмоспівець Давид.

Другий жест дуже красномовний. Люди, бачачи довгоочікуваного Месію, Царя Ізраїлю, єдиного, який може їх порятувати, співають Йому «Осанна!», що означає «Спаси нас!». Відтак вони знімають із себе одяг і стелять перед його ослятком. Це другий символ, який ми маємо сьогодні зрозуміти.

Замало, щоб Христос просто ввійшов до міста. Треба, щоб Його Божа сила ввійшла в людину, її серце і життя – дійшла до мешканців!  Зняти одяг і простелити його перед Христом – це відкрити особистий духовний простір, свої життєві горизонти перед Богом, який приходить, щоб дарувати себе, щоб скріпити нашу слабкість, оздоровити нашу неміч, зробити нас причасниками Божої перемоги.

Присутність живого Бога в Його святості, силі та безсмерті першими відчули діти та молодь. Адже вони відкидають заскорузлі формальності, етикет чи нежиттєві схеми мислення і відчувають, що Він є тим, кому можна вірити і доручити своє життя, за ким можна йти далі, виходити за горизонти земного, смертного людського життя. Ці діти Ізраїлю виходять назустріч Христові із зеленими галузками, пальмовим гіллям – символом перемоги. Що вони хочуть цим сказати? Вони Його вітають як переможця над смертю. Бо ще вчора, у Лазареву суботу, Христос воскресив Лазаря, який чотири дні був у гробі. Він показав свою силу, здатність перемагати смерть.

І ось того, хто перемагає смерть, молоді люди, шукаючи повноти життя, приходять сьогодні вітати як свого переможця, за яким вони готові піти до кінця, навіть у смертний бій, бо знають, що Він їх проведе до життя і воскресіння. Адже Христос сам про себе сказав сестрам Лазаря: «Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!» (Ів. 11, 25).

Сьогодні свято перемоги, кріпості та безсмертя. Це по-особливому ми відчуваємо в Україні під час війни. Бо війна – це пастка смерті. Як важливо нам не бути призвичаєними до сліз, горя і смерті! Серед темряви, розпачу війни сьогодні Господь наш Ісус Христос тріумфально входить до Києва, до України, як колись увійшов до Єрусалиму. Він прийде зараз, під час Божественної Літургії, щоб відкрити нам можливість бути причасниками Його святості, сили й безсмертя.

Кожний із нас запрошений, як ці євангельські юнаки, сказати саме Йому: «Осанна!» – і довірити життя, воскресіння і перемогу України.

Ми відчуваємо, що Україна здобуде перемогу не тільки людськими зусиллями, хоча й вони потрібні. Ми відчуваємо, що в нашій боротьбі з нами є Бог! Він нас підтримує і наш ворог вже нас боїться. Ми побачили передвісника перемоги тут, у нашому Патріаршому соборі, у перші дні війни. Коли службовці нашої територіальної оборони спіймали перших диверсантів, потужних російських десантників, то сказали мені: «Ми переможемо, бо в їхніх очах ми побачили страх!».

Христос приходить, щоб усунути наш страх перед ворогом, його різноманітним військом та зброєю і дарувати свою кріпость. Ми бачимо, що перестаємо боятися. Відчуваємо передсмак перемоги в пасхальній ході самого Христа, який іде на добровільні страждання, буде засуджений на смерть, розп’ятий і похований, але своєю силою переможе смерть і воскресне на третій день із гробу.

Трагічно, що багато міст України тепер оточені смертоносними військами ворога і ми не можемо до них пройти, щоб донести нашим людям довгождану життєдайну допомогу. Ми сьогодні особливо молимося за наш Маріуполь. Уже стільки було докладено різних зусиль, зокрема міжнародних, щоб відкрити гуманітарний коридор, щоб принести полегшу, життя і рятунок його героїчним захисникам. Нині ми просимо: Господи, там, де ми, люди, не можемо ввійти до наших братів і сестер на окупованих територіях, де ми не можемо відкрити зелених гуманітарних коридорів, увійди Ти. Твоєю силою, перемогою укріпи героїчних захисників Маріуполя. Потіш наших людей у Херсоні й на інших територіях, які сьогодні так потребують саме Твоєї присутності та сили.

Нашими зеленими галузками ми сьогодні вітаємо Христа-Переможця і просимо: Твоєю перемогою над гріхом і смертю наповнити пасхальною радістю кожного з нас. Ми Тобі сьогодні відкриваємо своє життя. Простираємо одяг, яким покриваємо наші плани і який символізує лише нашу людську певність у цей непевний час. Адже ми знаємо, що Ти покриєш нас своєю силою, перемогою і славою. Сьогодні Україна вітає свого царя, єдиного, якому співає: «Осанна во вишніх!».

Нехай Боже благословення зійде на кожного з нас! Нехай Божа сила ввійде в серце кожного, хто бореться за перемогу України! Нехай Божа святість стане способом життя та існування кожного українця, бо ця святість переможе зло і гріх, який ворог несе на нашу землю! Нехай сила Воскресіння, до якої прямуємо, переможе смертоносного ворога, який прийшов сіяти смерть, щоб буквально за кілька днів ми могли вітати тут, у нашому Патріаршому соборі Воскресіння Христового, Христа воскреслого, який остаточно покаже всім перемогу над життям і смертю. Амінь.

+ СВЯТОСЛАВ