Проповідь Блаженнішого Святослава у Хрестопоклонну неділю

Хресту Твоєму поклоняємось, Христе,
і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо!

Преподобні та всечесні отці!
Дорогі молільники, що єднаєтеся з нами в різних куточках України і світу за допомогою цієї живої трансляції!
Любі парафіяни нашого Патріаршого собору!
Дорогі в Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Цієї неділі, яка називається Хрестопоклонною і позначає половину нашого великопісного шляху до Воскресіння Христового, Церква-мати веде нас за руку на Голгофу і ставить перед нашими очима Чесний і Животворний хрест Господній. Ми запрошені вдивлятися в обличчя нашого Бога, Сина Божого, який розп'ятий вмирає в муках на хресті. Він став людиною, щоб могти взяти на себе людські страждання і в людському тілі померти та відкрити людині істину про Божу любов до неї, – любов, яка животворить, дарує життя.

Вдивляючись у Спасителя, який конає, вдивляючись, як сотник списом проколює Його бік, як стікає свята Кров, ми себе запитуємо, який зміст, яке значення цієї трагічної події… Розказують, що одного разу маленька дитина, вперше побачивши на розп'ятті людські муки і страждання, сказала до своєї мами одне слово «чому?».

Свята Церква закликає нас нині вдивлятися в розп'ятого Спасителя, щоб показати нам джерело життя. Хрест Господній називається Чесним і Животворним, тому що з моменту розп'яття на ньому Ісуса Христа він із знаряддя смерті перетворився на джерело життя. Таким чином ми отримуємо доступ до райського дерева життя, з якого випливає все те, що дає можливість перетривати страждання, муки, смерть і ввійти у воскресіння.

Поклоняючись сьогодні розп'ятому Спасителеві, ми співаємо урочисту пісню, що прямуємо з Ним до Воскресіння: «Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо». Бо саме розп'яття нашого Спасителя відкриває зміст людських страждань і каже, що Голгофа, хрест – це не кінець.

Христос приходить до нас, щоб у людському тілі перемогти смерть і відкрити людині шлях у життя вічне. Без хреста немає воскресіння, як без нашого паломництва, без особистої участі в таїнстві хреста Господнього, без особистого зусилля немає вінця слави для людини.

Слово про хрест, про розп'ятого на ньому Спасителя по-особливому звучить у наших вухах у ці хвилини, коли ми з вами, як народ, як держава, як Божий люд переживаємо нашу національну Голгофу. Сьогодні діти питають своїх батьків: чому? Одна дівчинка, яка разом з мамою евакуювалася з Маріуполя, запитує: чому війна? На це питання ми ще не маємо відповіді. Війна – це найбільш абсурдна, злочинна та безглузда подія, її неможливо пояснити, а тим більше виправдати.

Проте серед смертоносного поля війни в Україні Христос подає нам свій Чесний і Животворний хрест, серед темряви смерті запевняє нам життя, відкриває джерело життя. Коли ми вичерпуємося, коли вигораємо в нашій боротьбі, коли потребуємо поповнити наші життєві сили – куди нам іти? На це питання ми маємо сьогодні відповідь. Єднаймося, черпаймо із Чесного і Животворного хреста!

Той, хто у своїх стражданнях хоче знайти зміст, хай вдивляється у страждання нашого Спасителя. У такий спосіб побачить очима християнської віри, що наші страждання перетворюються в таїнстві Його хреста на муки народження нового життя. Ми є свідками того, як на наших очах народжується щось нове в серці нашого народу, нашої України і всього світу. Ми вийдемо з цієї смертоносної борні переможцями так само, як Христос вийшов переможцем смерті та відкрив нам воскресіння, дав людині можливість жити новим життям.

Так само ті муки, які переживає Україна, змінюють світ. Ні наша держава, ні наш народ уже не будуть такими, як були до війни. Стається щось нове. Ми бачимо, як сила Божа, яка являється в тілі України, перевіряє на справжність різні міжнародні інституції, навіть міжнародне право і закон. Єднаючись нашими стражданнями із хрестом Господнім, несучи його як прапор перемоги, ми стаємо для світу, з одного боку, подивом, а з іншого – джерелом надії. Розп'яття Христове теж було для одних скандалом, ганьбою, а для нас, що спасаємося, як каже апостол Павло, сила Божа (пор. 1 Кор. 1, 18).

 Поклоняючись сьогодні хресту Господньому, ми справді беремо в руки знак і прапор перемоги. Ми молимося за перемогу України, для неї живемо і працюємо, навіть за неї страждаємо і вмираємо, але точно знаємо, що вона буде, тому що в тілі України із нами співстраждає Ісус Христос. Кожна ракета, яка падає на наші голови, є ще одним цвяхом, вбитим у тіло не тільки українського народу, а й нашого Господа і Спасителя. І ті рани, які ми, як народ, носимо на своєму тілі, об'являються як животворні Христові рани. Тому Він каже нам: Я з вами аж до кінця віку.

У Хрестопоклонну неділю ми поклоняємося животворному древу хреста. У цьому жесті є два моменти. Спершу ми низько, до землі, схиляємо голову, а відтак урочисто встаємо, підносячись аж догори. Наші страждання, болі, ця війна деколи притискають нас аж до землі, але поклоняючись Христові, ми вкотре встаємо і співаємо пісню надії, що смерть уже переможена. «Устане Бог, і розсипляться вороги Його, а ненависники Його з-перед Його обличчя розбіжуться. Як дим щезає, так щезають, як віск від вогню тане, так гинуть грішники від обличчя Божого. А праведники веселяться, радіють перед обличчям Божим, у радощах торжествують» (Пс. 68 (67), 2–4). Натомість ворог, який сіє смерть на нашій землі, їй служить, уже знищений силою нашого Спасителя. Ця перемога ще проявить себе на нашій українській землі.

Цілуймо це древо, черпаймо з нього життєві сили, борімося з гріхом і смертю, не піддаваймося злу й несімо чесний і животворний хрест на своїх грудях, у своїх серцях як знак перемоги України. Амінь. 

† CВЯТОСЛАВ