Проповідь Блаженнішого Святослава під час Молебню у час війни
Четвер, 31 березня 2022, 11:17 Скільки коштує життя людини під час війни? Це питання сьогодні є риторичним в Україні. Ми молимося, щоб право на життя перемогло. Ми молимося зокрема за тих, кому сьогодні це право забирають або заперечують. Ми молимося за перемогу Божого народу над Амалеком третього тисячоліття. Господь – джерело життя і спасіння є разом з нами.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
Слава Ісусу Христу!
Молячись щодня Молебень у час війни, ми начебто разом з Божим словом мандруємо і переосмислюємо в молитві долю нашого народу. Ми намагаємося запитати, довідатися в самого Господа Бога зміст наших переживань і страждань, а також сенс нашої мрії і надії. Можемо сказати, що історичний шлях будівництва нашої незалежної держави, починаючи від розпаду Радянського Союзу, справді є подібним до мандрівки старозавітного Ізраїлю в пустелі до обітованої землі, у якій Бог визволяє з єгипетського рабства свій народ.
Господь є джерелом свободи. Він вчить народ, що означає бути вільним, що означає скинути із себе духа раба і рухатися в обітовану Богом землю, яка тече молоком і медом. Вже понад тридцять років подорожує наш український народ.
Ми переживаємо подібні події до тих, про які читаємо у книзі Виходу Старого Заповіту. Ми нарікаємо на Бога, на наших провідників. Нам завжди чогось бракує, але в певний момент Божий народ переживає війну. Дуже цікаво в цій книзі Мойсея описується необхідність воювати для народу, який рухається до свободи. Здавалося, що це Бог нас веде, дарує нам шлях. Ба більше, від Нього виходить покликання до свободи. Як нам серед пустелі, майже беззбройними, вести війну?
Ось історія першої такої війни в пустелі. Після того як Господь вперше нагодував свій народ манною, м’ясом перепелиць, напоїв водою з каменя, тобто народ був нагодований, його спрага була вгамована, на нього напало військо амалекитян (Вих. 17, 1-16). Це був дуже войовничий народ пустелі.
Що тоді робить Мойсей? Наказує Ісусові Навинові вступати у війну, а сам виходить на гору молитися. Каже священний текст, що доти, доки Мойсей підносив руки догори, Ізраїль перемагав Амалека, а коли його руки опускалися, тоді амелекитяни брали верх над Божим народом. Тоді Аарон зробив Мойсеєві камінь-сідалище і почав зі своїм помічником Куром підтримувати йому руки. Адже боротьба тривала довго і руки Мойсея втомилися. Для того щоб Бог дарував перемогу своєму народові, хтось мав невтомно стояти з піднесеними руками у молитві. Тоді Господь Бог, за молитвами Мойсея – провідника Божого народу, зважаючи на його стояння у молитві, дарував перемогу. Божий народ відчув, що Господь воює за нього.
Ми, українці, з одного боку, щодня вмираємо за свою свободу, захищаючи зі зброєю у руках наш народ, ведемо боротьбу з Амалеком третього тисячоліття, а з іншого - потребуємо, щоб хтось вийшов на гору і підносив руки до Бога у невтомній молитві.
Наш Молебень у час війни є таким духовним дійством. Ми стоїмо на молитві, як Мойсей, тут, у нашому Патріаршому соборі, центральному храмі нашої Церкви, і невтомно тримаємо піднесені руки в молитві за перемогу нашого війська разом із нашою Київською Орантою і на диво всіх поволі Україна перемагає. Але так важливо не опустити рук через страх перед переважаючим кількісно ворога, через його звірства на нашій землі чи інші причини, які можуть привести людину до знеохочення.
Не опускаймо рук, тримаймо їх у молитві. Як ми щовечора збираємося о 20-й годині за київським часом на Молитву вервиці, Ісусову молитву, так само молитовним стоянням цього Молебню творимо молитовну силу, яка дає можливість повірити в перемогу і її здобути. Боже слово каже: "Усе, чого будете просити в молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так" (Мр. 11, 24).
Сьогодні прошу, щоб ми особливо молилися в молитовному стоянні, за Мойсеєвим прикладом, за наших братів і сестер, монахів і монахинь, які опинилися на окупованих територіях.
Найважливішим правом людини, яке випливає з Божого слова і з людської природи, є право на життя. Кожен, хто народжується, має право жити. Якраз сьогодні на окупованих територіях забирають у людей фундаментальне право на життя. А саме з нього випливає будь-яке інше право, всі інші види правових стосунків між людьми.
Якщо тобі хтось каже, що за його ідеологією бачення історії ти не маєш права існувати, то тут вже не може йти мова про якісь інші види людської цивілізації. Право на життя ми отримали від нашого Творця, бо це Він нам дарував життя. Наш Творець - єдиний суверенний найвищий господар людського життя. Кожен, хто заперечує чи забирає людині можливість жити, виступає проти самого Бога - Творця і Спасителя.
Скільки коштує життя людини під час війни? Це питання сьогодні є риторичним в Україні. Ми молимося, щоб право на життя перемогло. Ми молимося зокрема за тих, кому сьогодні це право забирають або заперечують. Ми молимося за перемогу Божого народу над Амалеком третього тисячоліття. Господь, джерело життя і спасіння, є разом із нами.
Слава Ісусу Христу!
† CВЯТОСЛАВ
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...