Проповідь Блаженнішого Святослава на Божественній Літургії за жертв війни і пандемії

Всечесні та преподобні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, відповідно до духовних ритмів Великого посту, ми звершуємо третю, останню в цьому пості, заупокійну суботу. Наша мандрівка до Пасхи, відповідно до традиції Церкви, пов’язана з молитвою за усопших. В українського народу є різні звичаї цієї молитви. Але в чому є її зміст? Чому, ідучи до Пасхи, ми молимося за наших покійних?

У цьому відкривається дуже глибокий зміст Великого посту і християнської віри як такої. Бо бути християнином означає вірити не в смерть, а у воскресіння.

Коли ми підготовляємося до Пасхи, то йдемо до цього великого свята не кожен окремо, а як Божий народ. Ми разом постимо, боремося з гріхом, поборюємо диявола і його слуг. Це паломництво Церкви включає рух усієї спільноти, не тільки тих, що живуть на землі. Ми знаємо, що до спільноти Христової Церкви належать також святі в небі, які моляться за нас, беручи участь у небесній Літургії воскреслого Христа, супроводжують нас у життєвій мандрівці, та наші покійні, які проходять дорогу очищення. Отож молитва за наших покійних є молитвою єдності Божого народу, який висловлює свою віру у воскресіння, позаяк ми віримо, що всі покійні воскреснуть.

Про це нам сьогодні говорить апостол Павло в апостольському читанні: треба, щоб тлінне зодягнулося у нетлінність. Таїнство Пасхи полягає в таїнстві переміни людини, у здатності побачити в теперішньому майбутнє, у смерті - воскресіння, у вмінні віднайти в теперішніх болях і стражданнях майбутню радість, яка приходить від воскреслого Христа.

Ця Божественна Літургія є для нас особливою. Ми сьогодні єднаємося з усіма католицькими єпископами Церкви в Європі. Єпископат Європи ще торік, коли людство спіткала біда пандемії, встановив для кожної єпископської конференції, кожного Синоду окремий день моління за жертв пандемії.

До цієї спільної молитви всіх єпископів Європи додається ще один намір - за мир в Україні і за жертв несправедливої війни росії проти України. З нами єднаються не тільки єпископи в Європі, адже молиться увесь Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в усьому світі. Сьогодні безкровну жертву в Божественній Літургії будуть приносити наші владики в Канаді і Америці, у Бразилії, Аргентині та Австралії, а також наші священники в Об’єднаних Арабських Еміратах, Південній Африці та інших країнах - всюди, де б’ється українське серце.

Тож наша молитва за припинення війни, за жертв несправедливої російської агресії єднає нас як великий Божий народ, поза межами приналежності до однієї національності. Ми єднаємося як Вселенська Церква Христова, яка є таїнством єдності всього людського роду.

Звершуючи сьогодні молитву за Україну і за жертв війни, благаймо в Господа Бога припинення гріха Каїна на наших землях. На жаль, війна продовжує приносити свої смертоносні покоси. Молячись за жертв цієї війни, зокрема за невинно убієнних, ми не можемо навіть сказати, скільки людей загинуло минулої ночі. Вістки, які ми отримали сьогодні вранці, нас вражають. Лише за кілька годин із території Білорусії по Україні було випущено близько тридцяти ракет. Цієї ночі ракетними ударами були уражені мешканці Дніпра, Кременчука, Полтави. Жорстокі бої ведуться тут, довкола Києва, Чернігова, Харкова. Палає український Донбас і Причорномор’я.

Молячись за жертв війни, ми особливо хочемо обійняти всіх тих, які борються. Особливо хочу в цій молитві подякувати нашим монахам редемптористам за свідчення в Чернігові, які стоять разом із мешканцями цього древнього руського міста і пригортають до серця своєї Церкви людей, що втратили все. Молімося за нашого владику Василя Тучапця в Харкові, за мешканців харківської Салтівки. Цю назву знають тепер мешканці всієї України, бо саме там розташований наш катедральний собор. У ньому в нижньому храмі звершується богослужіння, а у верхньому щодня харчуються сотні людей, які в цей час лише з рук Церкви-матері можуть отримати навіть цю земну їжу. Ми сьогодні молимося за монастир отців василіан у Покотилівці, що розташований за кілька кілометрів від Харкова, та за василіан, які біля Краматорська моляться і служать своєму народові. Цими днями я розмовляв з нашими василіанами в окупованому Херсоні - їхній монастир розміщений за сім кілометрів від знаменитої Чорнобаївки. Обіймаємо молитвою наших отців у Мелітополі, у Бердянську, усіх тих, які дивляться в очі смерті.

Взиваємо до сумління людей в усьому світі: почуйте голос крові, яка лунає з української землі до небес! Сьогодні Господь промовляє до вбивць українського народу тими словами, якими колись сказав до Каїна: «Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до Мене з землі» (Бут. 4, 10).

Той, хто приходить з війною на українську землю, думає, що за допомогою вбивства і смерті здобуде перемогу. Але таку думку висміює Святе Письмо. Вбивство невинних мирних людей робить не переможцем, а злочинцем і вбивцею! Ми чули слова апостола Павла, який сміється над смертю і каже: «Смерте, смерте, де твоє жало? Аде, де твоя перемога?» (пор. 1 Кор. 15, 55).

Перемагає не смерть, а воскресіння і життя, яке людина отримує від воскреслого Христа. Тому ми молимося за перемогу, що її подає нам воскреслий Христос в цій Божественній Літургії через свої Тіло і Кров, якими ми причащаємося.

Ми сьогодні передаємо в руки Небесного Отця всіх загиблих. Хочемо обійняти кожну людину, яка втратила свого сина, чоловіка, батька, брата чи сестру на цій війні.

Сьогодні ми навіть не знаємо, скільки жертв приніс цей смерч війни, але Господь знає. І ми просимо в цій Літургії, щоб Він пом’янув поіменно кожного, кого не поховали в Маріуполі, чиї тіла щедро засівають чорноземи України.

Ми молимося: «Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душі невинно убієнних слуг Твоїх у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, де немає болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне. Амінь».

Слава Ісусу Христу!

+ СВЯТОСЛАВ