Папа Франциск про біблійне значення Ювілею: «Солідарність і великодушність»

У Книзі Левітів читаємо, що кожні 50 років звук ювілейного рогу звіщав «велику подію визволення», в рамках якої «звільнялася земля та її мешканці», тобто, якщо хтось був змушений продати свої землі та домівку, під час ювілею міг привернути собі цю власність, а хто через борги потрапляв у рабство до свого кредитора, отримував свободу і міг повернутися до своєї родини.

«Це було своєрідне “загальне прощення”, що давало змогу всім повернутися до початкового стану, зі скасуванням всіх боргів, поверненням землі, можливістю наново втішатися свободою членів Божого люду. Народу “святого”, якому приписи, як отой щодо ювілею, служили для того, щоб долати бідність та нерівність, гарантуючи всім гідне життя та справедливий розподіл землі для помешкання та утримання», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що центральною думкою цього припису є те, що «земля належить Богові та була ввірена людям». І це повинно спонукати кожного замислитися над тим, чи не має чогось надміру, чим слід поділитися з тими, хто нічого не має.

Отож, як підкреслив Папа у світлі «нашої історії спасіння», ювілей – це час для навернення, «щоб наше серце ставало великим, великодушнішим, сповненим любові та гідним Божої дитини».

«Скажу вам одну річ: якщо оце прагнення, якщо ювілей не починається з нашої кишені, то він не є справжнім ювілеєм. Зрозуміли? Так написано у Біблії. Папа не вигадав це, так написано в Біблії», – наголосив Наступник святого Петра, пригадуючи, що метою цього є «суспільство, яке ґрунтується на рівності та солідарності, де свобода, земля і гроші стають благом для всіх, а не лише для деяких». Адже завданням ювілею було «допомогти народові жити конкретним братерством, що складається із взаємодопомоги».

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що таким способом усі установи та інші закони, якими керувалося життя вибраного народу, були спрямовані на те, щоб «він міг досвідчувати Господнє милосердя через милосердя людей». І в цих приписах можна знайти вказівки, «дійсні для сьогодення», над якими варто замислитися. Наприклад, приписи щодо десятини мали на меті подбати про утримання тих, які виконували окрему службу й не мали землі для утримання. Закон також зобов’язував ділитися з потребуючими першоплодами.

За словами Папи, мова йде не лише про перші плоди полів, але також – про плоди праці, заощаджень та інших речей, які іноді є надмірними та витрачаються надаремно. «До Апостольської елеумозінерії, – розповів він, – приходить багато листів з незначною, або й великою сумою грошей, в яких написано: “Це частина моєї зарплати, щоб допомагати іншим”. Це прекрасно – допомагати іншим, доброчинним організаціям, лікарням, домам перестарілих, чужинцям».

У цьому контексті Глава Католицької Церкви також пригадав про те, що Святе Письмо закликає робити позички, «не претендуючи на неможливі відсотки». І це повчання, за його словами, актуальне сьогодні, коли чимало людей опинилися на вулиці, ставши жертвами лихварства. «Прошу вас, молімося за те, щоб під час цього Ювілею, – закликав він, – Господь усунув з наших сердець бажання наживи через лихварство. Щоб вони були щедрими та великими». Адже «лихварство – це великий гріх, гріх, який взиває до Бога».

«Дорогі брати й сестри, – підсумував Папа, – біблійне послання доволі чітке: сміливо відкритися на взаємоподіл. Саме в цьому полягає милосердя. І якщо прагнемо Божого милосердя, розпочинаймо самі його чинити. Чинімо його між співгромадянами, між родинами, між народами і континентами. Зробити вклад у побудову землі без бідних означає будувати суспільство без дискримінації, що ґрунтується на солідарності, яка спонукає ділитися тим, що маємо, та на розподілі ресурсів в дусі братерства та справедливості».

uk.radiovaticana.va