Максим Тимо: «Велич Божого для нас благодіяння - свято Богоявління Господнього»

Про це пропонує роздумати Максим Тимо, викладач УКУ, працівник Патріаршої курії УГКЦ, розповідаючи про свято Богояління.

Вода – символ очищення

Перш ніж почати відповідати на ці запитання, слід дещо переорієнтувати свій спосіб сприйняття води і поглянути на неї не лише як на побутовий елемент, а як на символічний. На сторінках Святого Письма матеріальні речі, такі як вода, вогонь, світло, хліб, олива, мають, окрім практичного, ще й символічний зміст, постають як певні знаки. Вода, крім засобу для вмивання, є також символом очищення, відродження, але іноді також і руйнування, смерті. Для того аби розуміти і належним чином трактувати літургійні обряди, слід повернутися саме до цього біблійного символічного способу сприйняття матеріальних речей.

Вода – головний і первісний елемент світу

Обряд освячення води допомагає нам усвідомити значення створеного Богом світу. Обряд освячення води базується на спомині про подію хрещення Ісуса в Йордані. Згідно з біблійним розумінням, вода – головний і первісний елемент світу, вона підтримує життя на землі і неначе представляє цілий матеріальний світ. Тому християнська традиція сприймає подію входження Христа у води Йордану як дуже важливий момент для людини і світу. Будучи безгрішним, Христос приймає хрещення від Івана і цим самим освячує воду, робить її водою очищення й примирення з Богом. Коли Христос виходив із води, сталося Богоявлення, нове спасенне об'явлення Бога людині (Мр. 1, 10). Саме тоді Дух Божий, що ширяв над водами (Бут. 1, 2), знову зробив воду, а з нею і весь світ тим, чим вони були створені.

Вода – символ вираження Євангелія

Вода – це важливий символ, один із багатьох, який Церква вживає для вираження Євангелія – Бог приходить у світ, бо любить його і хоче його спасти від загибелі та смерті. Щоб пояснити цю спасенну дійсність, святі отці вдаються до витонченої гри метафор: Син Божий, який скидає зі себе одяг і входить у води Йордану, показує цим жестом, що Він, ставши людиною, наче «скинув» зі себе пишний одяг Божественної слави, для того, аби зодягнути людину в славу, гідність і велич, яка приготована для неї, згідно з Божим задумом. Таким чином, освячення води означає відкуплення, спасіння матерії як такої і знаменує повернення світові його первісного змісту. Освячуючи воду, Церква прославляє Бога за Його любов до нас і наново усвідомлює реальність спасіння людини і світу.

Обряд освячення води допомагає нам усвідомити реальність свого хрещення. Чин освячення води історично виник з обряду хрещення. В освячену воду священик занурює (або за пізнішим і тепер більш поширеним звичаєм - окроплює) охрещуваного. З огляду на практику хрещення немовлят, для більшості з нас подія хрещення виходить за рамки нашої пам’яті. Це обряд, у якому ми брали участь, однак не можемо розповісти про його пережиття, оскільки він мав місце у перші тижні чи місяці нашого земного життя. Але хоча й це наше народження в духовній купелі не закарбовується в нашій пам’яті, воно є основою нашого християнського буття. Тому ми потребуємо літургійних обрядів, які б раз у раз відроджували свідомість того, ким ми є. Прекрасною нагодою для цього і є йорданське водосвяття. Обряд освячення води - це нове усвідомлення того, що ми християни, «зроджені з води і Духа» для нового життя. Черпаючи воду, ми повертаємося до Джерела своєї віри.

«Обряд освячення води допомагає нам усвідомити свою місію у світі, - переконаний літургіст. - Окроплення освяченою водою - це той особливий момент, якого чекають учасники святкового богослужіння. Однак зміст цього жесту - не в тому, щоб нас освіжити чи намочити на морозяному повітрі. Окроплення є символом поширення Божої благодаті і освячення на весь світ, на усі сфери нашого життя». Разом з тим воно є також і закликом до християнської місії - свідчити про Євангеліє в оновленому Ним світі. Спасенна подія Богоявління ставить перед християнином багато нових завдань і покладає на нього велику відповідальність. Причащаючись освяченої води, християнин набирається сил для здійснення важливого покликання – творити добро і справедливість на славу Божу.

Департамент інформації УГКЦ