Лист католицької незгоди

Ваша Святосте!

Слава Ісусу Христу!

Приємні спогади про нашу зустріч у Вашингтоні, яка відбулася кілька років тому, і мої колишні сподівання, що нас об’єднує турбота про єдність Церкви Христової та зацікавленість у подоланні прірви, котра утворилася між Америкою і Росією під час холодної війни, спонукали мене  написати цього листа. Кажу "колишні сподівання", тому що, попри ці позитивні моменти, деякі з Ваших останніх загальнодоступних коментарів щодо подій, котрі відбуваються в Україні, завдали нових ран Тілу Христовому та посилили напругу у світовій політиці.

Посилаюся конкретно на Ваше звинувачення, що «Українська Греко-Католицька Церква, на жаль, бере участь у прямій політичній діяльності, використовуючи гострі русофобські гасла, і робить різкі заяви про Російську Православну Церкву в публічних виступах». Веб-сайт Вашого Патріархату цитує ще й такий Ваш вислів: «Шкода, що деякі з національних конференцій католицьких єпископів, таких як німецька, польська і американська, відкрито підтримали цю позицію».

Ваша Святосте, ці Ваші заяви важко визнати правдивими. Українська Греко-Католицька Церква декларувала стриманість, примирення і відмову від застосування насильницьких методів ще відтоді, як у листопаді минулого року піднялася завіса драми Української держави, яка шукає національного і морального відродження в побудові громадянського суспільства. Греко-католицькі священики і єпископи, ризикуючи власним життям, рятували  активістів, у яких стріляли снайпери, котрі, як багато вважає, діяли з наказу Росії.

Невдовзі після канонізації  Івана Павла II - Папи, який добре знав і глибоко поважав духовні традиції російського православ'я і чиє щире бажання відвідати Росію було відхилено Вашими попередниками - до мене зателефонував Верховний Архиєпископ  Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ. Він попросив мене передати «повідомлення для Росії», яке я намагався поширити по всьому світу через Інтернет. Схоже на те, що повідомлення не досягло Свято-Данилового монастиря, принаймні воно не мало жодного ефекту. Тому повторю в цьому листі його головні думки.

Блаженніший Святослав сказав, що це скеровано до Вас і Ваших братів: «Українська Греко-Католицька Церква не є ворогом Російської Православної Церкви. Ми ваші брати; ми народилися з одного духовного материнського лона. Зі священного міста Києва, де були хрещені наші народи, ми передаємо вам послання миру. Не дозволяйте політикам спровокувати ненависть і кровопролиття серед нас».

Що стосується тих західних єпископських конференцій, які запропонували підтримку Українській Греко-Католицькій Церкві, то це були прояви братерської солідарності. Ці єпископи, як і багато західних християн, не піддалися кампанії брехні, веденій Кремлем упродовж останніх семи місяців. Думаю, ці ієрархи, як і всі ми, кому дорога духовна спадщина російського православ'я, глибоко засмучені, що Ви і митрополит Іларіон, ваш головний «екуменічний служитель», посилюєте брехню Президента Путіна і міністра закордонних справ Лаврова.

Мушу ствердити, що ваша Церква не підтримує традиції критичного ставлення до державної влади, на відміну від багатьох країн західного християнства. Проте ті з нас, хто шанує пам'ять про ваших святих, мучеників і богословів, сподіваються, що представники російського православ’я докладуть всіх зусиль, щоб протистояти пережиткам тоталітаризму, відновити культурні основи російського громадянського суспільства і брати повноцінну участь у загальному прагненні до єдності християн, як братська Церква, а не як агент радянської влади, що було характерно для часів холодної війни.

З такими сподіваннями я і багато інших християн моляться за те, щоб Ви, Ваша Святосте, ступили на новий шлях у майбутнє.

З повагою в Господі

Джордж Вайгель

denvercatholicregister.org

Додаток:

Джордж Вайгель (народився в 1951 році в м. Балтімор) – американський богослов, журналіст і католицький громадський діяч. Закінчив Коледж св. Михаїла при Торонтському університеті, викладав у богословській семінарії в Кенморі, працював у Міжнародному науковому центрі Вудро Вільсона у Вашингтоні. З 1989 по 1996 рік був президентом Центру етики та громадської політики, в якому й досі працює як старший науковий співробітник. Почесний доктор десяти різних університетів, лауреат папського хреста Pro Ecclesia et Pontifice та золотої медалі Gloria Artis польського Міністерства культури.

Джордж Вайгель багато пише на актуальні теми американської та міжнародної політики, регулярно коментує важливі події та тенденції розвитку Католицької Церкви й християнства загалом, обдумує складні моменти католицького богослов’я в зв’язку із сучасним життям та його проблемами. Часто виступає з коментарями на радіо і телебаченні, готує репортажі про новини з Ватикану для телеканалу NBC, а його щотижнева рубрика «Інший погляд – погляд католика» публікується в шістдесяти різних газетах.

Як автор та редактор Джордж Вайгель опублікував два десятки книг, серед яких «Остання революція: опір Церкви і крах комунізму» (1992), «Правда католицизму: десять суперечливих питань» (2001), «Листи до молодих католиків» (2004), «Вибір Божий: папа Венедикт XVI і майбутнє Католицької Церкви» (2005), «Віра, розум – і війна проти джихадизму» (2007), «Проти течії: християнство і проблеми демократії, війни та миру» (2008). Його книга «Свідок надії» про життя, ідеї та діяльність Папи Івана Павла ІІ стала міжнародним бестселером і була перекладена багатьма мовами; в 2001 році вона лягла в основу однойменного документального фільму, а у 2010 році вийшло друком її продовження.