Карітас на сторожі допомоги переселенцям: гарячі обіди і речі першої необхідності

Поруч ще одна дівчинка Оленка. Вони разом зі своїми мамами приїхали з Маріуполя і зараз живуть в гуртожинку від Національного університету нафти і газу. Вони з подружкою граються на коридорі, бо для них ще не обладнали дитячий куточок, де б вони могли гратися.

Тим часом їхні матері отримують допомогу від Благодійного фонду «Карітас-Івано-Франківськ». Сьогодні ми як волонтери привезли для них ковдри, подушки, покривала, засоби особистої гігієни… Допомогу роздаємо поіменно. Для всіх, хто звернувся.

– Нас неймовірно тепло тут підтримують, – розповідає пані Мая Півкіна. – Навіть студенти приходять і запитують, чим допомогти. Самі йдуть і щось для нас купляють. А Карітасу я неймовірна вдячна за багато років підтримки. Ми знаємося з Карітасом ще з Донецька, потім – у Маріуполь.

Пані Мая вже двічі переселенка. Спершу вона мусила втікати з Донецька до Маріуполя, а тепер – з Маріуполя до Івано-Франківська.

Мая далі й не думає переїжджати і з великим оптимізмом чекає, коли Україна виграє війну.

– Ми бачимо, що Україна вся разом, і це додає великої надії.

Спершу Мая тримається, а під кінець розмови розплакалася…

Далі ми прямуємо до двох дівчаток, чиї батьки обоє військовослужбовці і зараз перебувають у Маріуполі.

Дівчата не можуть називати свої імена. Одна має 20 років, а друга – 13.

– Ми сьогодні говорили з батьками, і вони сказали, що далі не буде зв’язку.

Сестри не плачуть, а просто намагаються жити в новій реальності.

Дівчата отримали теж необхідну допомогу від Карітасу і висловлюють велику вдячність, і просять не хвилюватися за них.

Розмов про те, що далі і що очікувати від завтра, ніхто не веде. Усі розуміють одні одних без слів.

Від сестер прямуємо ще до одного гуртожитку, де розмістилися переселенці з Маріуполя.

Лєра приїхала своїм авто з чотиримісячною дитинкою на руках. Але всі її рідні лишилися в Маріуполі. З ними вже другу добу немає зв’язку. Лєра спершу тримається, а потім взяла в руки допомогу і розплакалася.

– Вибачте, –  каже вона, – намагаюся триматися, але ось не стрималася.

Ми обіймаємося з Лєрою і вона сумно перебирає ногами в свою кімнату, де чекає її дитя.

Переселенців повністю забезпечують їжею. Карітас теж долучається всіма силами. Щодня в центрі міста благодійна організація роздає по півтисячі гарячих обідів, які готують наші волонтери.

Під вечір ми їдемо до вантажівки, яка приїхала з Італії від українців… Завтра працівників і волонтерів Карітасу чекає ще один клопіткий день надання потребуючим найнеобхідніших речей.

Оксана Климончук,
Департамент інформації УГКЦ