У Дубно при парафії УГКЦ вивчають англійську мову

У фільмі розповідається, що для побудови греко-католицького храму Вознесіння Господнього в Дубно довго не могли знайти коштів. Настоятель храму о. Роман Бобесюк уже без надії сподівався.

– Ставав перед престолом, опускав руки і казав: Господи, якщо Ти не допоможеш, нічого не буде, – розповідає священик, – та буквально через кілька днів телефонує чоловік і каже, що готовий побудувати храм, але з умовою, що він буде дерев’яний.

Громаді виділили територію з 60 сотих. Територія була в занедбаному стані. Але люди її впорядкували, завезли туди 600 машин землі… Спершу парафія починалася з 2-3 чоловік.

Жертводавець пан Іван Кмить, після того як таки побудували храм, каже, що наче вдруге народився.

Перед храмом встановлено символічний білий янгол – пам’ятник Небесній сотні.

– Через терпіння йдемо до воскресіння – усе в парафії робимо спільними силами: і поливання квітів, і стриження газонів, – розповідає о. Роман.

Тут можна приклонитися до мощів святого Шарбеля, який прославився чудесами…

При парафії діють різні гуртки, до яких залучено багато молоді. Наприклад, малювання чи вишивання… І навіть уроки англійської.

Також отець організував вечір патріотичної пісні при храмі, аби піднімати в людей патріотичний дух і щоб вони могли виплеснути свої емоції в переживанні за Україну.

Щоразу перед Літургією у храмі моляться Вервицю. Зараз – у намірі, аби всі з фронту повернулися живими та здоровими до своїх домівок.

– Йдемо до людей і допомагаємо, – каже отець Роман, – не питаємо їх, якої вони конфесії чи які має політичні погляди, але просто бачимо, що людина має потребу в підтримці й підтримуємо її.

У храмі стоїть паперовий ящик, у який збирають речі для потребуючих.

– Потім ми віддаємо ті речі тим, кому вони потрібні, – зазначив священик.

Голова батьківського комітету товариства інвалідів з дитинства Оксана Братущак розповідає, що парафіяни церкви Вознесіння Господнього завжди допомагають потребуючим і речами, і продуктами, іграшками. Одне слово усім, чим можуть.

Отець розповідає, що про дітей тут не забувають ніколи. Крім постійної допомоги, кілька разів на рік парафія організовує благодійні акції для дітей сиріт, наприклад «Великодній кошик» чи «Святий Миколай іде до дітей».

– Ми є одна родина і дбаємо за єдність між нами, – наголошує отець Роман.

Департамент інформації УГКЦ