Владика Михайло (Колтун) відкрив виставку образотворчого мистецтва в’язнів

Владика Михайло, оглянувши кожну з робіт, зазначив під час урочистого відкриття, що цією виставкою «ми спілкуємося з Богом через в’язнів».

«Ісус Христос нам подає ініціативу, як нам жити, щоб за Ним попробувати іти. І коли ми спробуємо йти за Христом, наш шлях буде успішним. Привернімо свою увагу до в’язня. Що можемо зробити для нього? Йти за ініціативою Христа. Даймо їм вдягнутися, напитися. Якщо їм це не потрібно, то нам самим це потрібно, бо ми хочемо творити милосердя. Можливо, ми не вилікуємо до кінця того в’язня, але ми вилікуємо себе. Ісус Христос закликає нас іти до того в’язня, бо Він є у ньому», – сказав єпископ.

Директор Музею Івана Гончара Петро Гончар зауважив, що виставка робилася «з великою любов’ю, і відчувається, як виставкова зала просто переповнена любов’ю». Особливо робилася з любов’ю ієрея Костянтина Пантелея – відповідального в УГКЦ за в’язничне капеланство. Отець Костянтин був на монтажі кожної картини. Він потурбувався не тільки, щоб творіння були гармонійно виставлені, а й щоб відвідувачі правильно зрозуміли мету виставки. «Мета виставки – посприяти суспільному діалогу та процесу реінтеграції наших співгромадян, які опинилися в місцях позбавлення волі, а також при цій нагоді ознайомити широкий загал із плодами співпраці Церкви з Державною пенітенціарною службою України в справі повернення цих людей до суспільства», – наголошує о. Костянтин.

Так вийшло, що більше ніж дев’яносто відсотків усіх робіт ув’язнених – сакральне мистецтво. Мабуть, припускає ієрей Костянтин, на в’язнів так вплинула назва виставки – «Преображення Господньою любов’ю», бо ніхто не ставив перед ними конкретної тематики.

Начальник Департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи з засудженими ДПС Олег Янчук відзначає велику роль Церкви в пенітенціарій системі України. «За кожною з цих робіт стоїть особистість людини, яка у своєму житті робила недобрі речі, за які вона потрапила до в’язниці. Це з одного боку. З іншого – твір кожного з ув’язнених – намагання розповісти про щось, що є на його душі. Можливо, таким чином в’язні просять вибачення за свої вчинки. Можливо, просять якогось розуміння до себе. Адже ми знаємо, що не всі, хто сидить за ґратами, скоювали злочин…» – зазначає пан Олег Янчук.

Відкриття виставки також відвідав отець Віктор Яценко, голова правління Міжконфесійної християнської місії .

Керівник Відділу соціальних питань Патріаршої курії о. Андрій Нагірняк наголошує на важливості соціального аспекту в’язничного служіння. «Якщо ми хочемо, аби суспільство змінювалося, то ми не повинні відштовхувати від себе людей, які, можливо, у силу різних соціальних, матеріальних обставин опинилися в особливій ситуації. Ми повинні робити все, щоб вони соціалізувалися. Ми повинні також пам’ятати про те, що кожен із нас може опинитися в такій самій ситуації. І коли ми допомагаємо комусь, то, передусім, допомагаємо собі», – каже о. Андрій.

Народний депутат Юрій Дерев’янко теж завітав на відкриття: «Коли дивлюся на ці роботи, розумію, що організатори роблять справді Божу справу, адже цією виставкою вони дають ув’язненим надію на майбутнє».

На завершення урочистого відкриття відбулася церемонія передавання творів від Пенітенціарної системи Церкві.

Виставка триватиме до 26 серпня 2013 року. Вона включає близько 200 творів, переданих із пенітенціарних установ усіх областей України.

19 серпня 2013 року буде оголошено переможців та призерів. Також близько 30 робіт з національного конкурсу братимуть участь у міжнародній виставці образотворчого мистецтва в’язнів у Фрайзингу (Німеччина), а решта творів протягом трьох років експонуватиметься у пересувній виставці містами України.

Департамент інформації УГКЦ