Застанова Східних Католицьких Церков над новою євангелізацією

3 - 6 листопада 2011 у м. Орадеа (Румунія) проходила 14-та Зустріч східних католицьких єпископів Європи. Щорічна зустріч східних католицьких єпископів цього разу зібрала близько 70 учасників, серед яких були єпископи і експерти, котрі прибули на запрошення Правлячого єпископа Орадеї-Маре Віржиля Берчеа. Темою роботи був внесок Східних Католицьких Церков в нову євангелізацію. Зустріч стала моментом спільного розпізнання для з 'ясування стимулів, щоб дати відповідь на виклик проповідування Христа в сучасному суспільно-культурному контексті. Результати праць стануть частиною звіту, який буде подано до Секретаріату Синоду Єпископів Католицької Церкви в рамках підготовки до 13-ї Загальної асамблеї Синоду Єпископів (Рим, 7 - 28 жовтня 2012 року). У зустрічі також взяли участь єпископи латинського обряду Румунської Єпископської Конференції. Під час роботи єпископи висловили вдячність Святішому Отцеві за його ініціативу подати як намірення для загального Апостольства молитви Східні Церкви, «щоб їхня славна традиція була відомою і шанованою як духовне багатство усієї Церкви». Відкриваючи засідання, кардинал Петер Ердо, голова Ради Єпископських Конференцій Європи (ССЕЕ), континентального єпископського тіла, під покровом якого відбувалася зустріч, підкреслив важливість зустрічей східних католицьких єпископів і ще раз підтвердив, що нова євангелізація є нагодою, завдяки якій «усі ми покликані розбудити віру і будувати християнські спільноти, глибоко закорінені в Господі і сильні в місіонерському ентузіазмі». Зі свого боку Глава Синоду Єпископів Румунської Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Лучіян Мурешан, Верховний Архиєпископ Фагарасу та Люлії для румунів, в контексті зустрічі розказав, як 20 років після падіння тоталітарних режимів «також Східні Католицькі Церкви діють у суспільствах, що зазнають швидких перемін, в яких секуляризація, еміграція і релятивізм змінили парадигми і способи не лише церковної приналежності і релігійної практики, але навіть передавання і проповідування Євангелія». Східні Католицькі Церкви поділяють спільну історію, повну маргіналізації, страждань і мучеництва, особливо під тоталітарними режимами, під час панування яких вони були заборонені і знищені юридично. «Немає іншої Церкви в Румунії, яка могла б називатися «Церквою мучеників», за винятком Греко-Католицької Церкви», підкреслив Владика Франчиско Хавєр Лозано, Апостольський нунцій в Румунії та в Республіці Молдова. Ця тема збереження віри ціною життя була пізніше часто згадувана різними політичними діячами регіону і міста Орадеа, які звернули увагу на роль Греко-Католицької Церкви в Румунії, і зокрема єпархії Орадеа у справі відбудови суспільно-морального стану населення, будучи зразком і знаком надії та підтримки для багатьох. Під час Зустрічі учасники могли відвідати місця, які свідчать про широку харитативну діяльність обох місцевих Католицьких Церков. У своєму вітальному слові д-р Адріан Лемені, Секретар стану у справах релігій при румунському уряді, підтримав ініціативу та заохотив Церкву до праці щодо захисту в Європі цінностей, носієм яких є християнство.   Нова євангелізація і Східні Католицькі Церкви У питанні нової євангелізації в центрі уваги робочих засідань були два напрямки роздумів. З одного боку, той факт, що Східні Католицькі Церкви в Європі мають зробити свій специфічний і унікальний внесок в усю Католицьку Церкву і в процес нової євангелізації, який вже триває. З іншого боку, було звернуто увагу на те, що і вони мусять бути свідомими викликів, які ставить сучасний світ перед місією Церкви. Криза, в якій перебуває світ сьогодні, має за своєю суттю антропологічний характер, і є почасти плодом секуляризації, яка призвела до невиправданої маргіналізації Бога, як в публічній, так і в приватній сфері людей, спричиняючи тим самим велику дезорієнтацію у власній ідентичності, внаслідок чого сучасна людина часто буває нездатною виправдати саму себе і напрямок свого буття. Ці проблеми зачепили і Східні Католицькі Церкви, і після динамізму, що настав внаслідок здобутої близько 20 років тому свободи, відчувають на собі питання, що їх ставлять глобальні явища, зокрема ще й тому, що стосуються багатьох їхніх вірних-емігрантів, ставлячи таким чином перед матірними Церквами єдині у своєму роді душпастирські питання, котрі вимагають відповідних та оригінальних рішень. У своєму виступі Владика Сальваторе Фізікелля, голова Папської ради у справах нової євангелізації, звернув увагу на деякі завдання, що стосуються нової євангелізації: зміцнити відчуття приналежності, на якій базується сильна ідентичність; плекати мову і особливо красу, літургію, але також катехизацію і постійну формацію. Окрім цього, перед лицем різноманітних форм егоїзму, які сьогодні виглядають домінуючими, нова євангелізація повинна утверджувати свідчення солідарності і щедрості, іншими словами – любов, за посередництвом якої можна виразити любов Бога до усіх людей. Нова євангелізація здійснюється не лише словами, але також за посередництвом видимих знаків, здатних вчинити видимою і відчутною присутність і місію Церкви в історії. Приклад такого динамізму і передавання християнського послання надав о. Борис Гудзяк, ректор Українського католицького університету, який представив учасникам дуже цікавий проект спорудження нового католицького університету. Базовою ідеєю при цьому є побудова богословського центру, де богослов’я буде втілене в архітектурі, де духовність стане способом життя у спільноті, а євангелізація відбуватиметься як проща. Зі свого боку, отець-єзуїт Марко Рупнік, митець світової слави і директор Centro Aletti, показав внесок візантійського мистецтва в контексті нової євангелізації. На думку словенського митця, дуже важливим є збагнути дійсність, в якій впроваджується мистецтво, і завдання, яке воно має сповнити. На жаль, «мистецтво емігрувало з храму до палаців, а від них – до галерей; воно більше не побожності, а лише захоплення митцем. Водночас, воно втратило свою функцію символу, висуваючи на перший план ідею концепції, яка не має жодного зв’язку з щоденним життям». На думку доповідача, також мистецтво повинно бути здатним передавати віру, життя, любов. Втім, те, що сталося з мистецтвом, відображає те, що сталося з християнином, який більше не здатним жити у щоденному житті своїм Хрещенням, своїм буттям відродженої дитини Божої, показати як Бог живе людським життям, остаточно показати, що означає жити як відкуплена людина. Проф. Чезаре Альцаті, доцент Католицького університету Sacro Cuore Мілану, у світлі історії і природи Східних Католицьких Церков, виокремив деякі аспекти, які могли б стати стимулом для цілого християнського світу. Передовсім, долати конфесійні кордони, не втрачаючи власної ідентичності, але відкриваючись до діалогу з іншими конфесіями, які змагаються з такими самими викликами секуляризації, тобто відділення надприродного від теперішнього життя. Одним з надзвичайно важливих аспектів є Літургія Східних Католицьких Церков. У цьому значенні «неминучим моментом нової євангелізації Європи має бути підтвердження центрального місця таїнственного досвіду, в якому людині дана можливість пережити в історії зустріч з Богом». Таким чином, свідчення віри теж має своїм вихідним пунктом «культову дидактику», з якої випливає «докладна антропологія, яка за своєю природою є релігійна і закорінена в таїнстві Христа». Вона народжується з живого досвіду богопочитання і несе зі собою точний спосіб буття християнином в історії, а саме – бути свідком таїнства. В ситуації зростаючого секуляризму і консумізму в середовищі Східної Європи, завданням Церкви є, на думку Владики Ціріла Василя, Секретаря Конгрегації для Східних Церков, пропонувати світському суспільству, з метою подолання нищівних наслідків дикого капіталізму, досвід соціального вчення Церкви «як лік на отруйні супровідні наслідки ринкової економіки». Пам’ятаючи, як багато вірних Східних Католицьких Церков емігрували під впливом економічних причин, слід переглянути їхнє душпастирство в місіонерському ключі і у світлі актуального суспільного контексту. Йдеться про те. що контакти душпастиря з вірними-емігрантами не повинні «обмежуватися лише до служіння божественного культу», але має брати до уваги також умови їхнього життя. Важливо, щоб вони не почувалися покинутими своєю Церквою. Інший виклик відноситься до «практичного атеїзму», який що раз більше поширюється. Людина, до якої Церква покликана нести євангельську Благовість, є людиною, яка в основному є необізнаною в релігійних питаннях і якій бракує міцної культурної опори. Ому постає питання, як зацікавити її справами, які перевищують її обмежений матеріальний і утилітарний горизонт? Подібно до інших доповідачів, також Секретар ватиканської Конгрегації підкреслив пошуки людиною радості, краси, оздоби і урочистості. Саме ця «глибока містика краси наших літургійних богослужінь може стати поштовхом до глибоких пошуків правди». На закінчення Зустрічі, проф. Александру Бузаліч, доцент богослов’я в Університеті Клюж-Напока, зупинився на присутності мирянських рухів в Східних Католицьких Церквах. Їхня присутність не є новою, але впродовж темних років комунізму ці рухи зазнали подібної долі, що і їх душпастирі. Натомість сьогодні, разом з відродженням давніх товариств, таких як наприклад ASTRU (місцевий католицький мирянський рух), постали нові церковні асоціації мирян. Усі вони намагаються активно увійти в сферу душпастирства, конкретно доповнюючи в багатьох ділянках, особливо в катехизації та дияконії, діяльність духовенства. Праці відбувалися в атмосфері сердечності та приязні і були збагачені моментами молитви і щоденного служіння Божественної Літургії з місцевими греко-католицькими ат римо-католицькими спільнотами. Божественна Літургія, яку служили дуже дбайливо і за присутності великої кількості вірних, дозволила, щоб слова, якими обмінювалися учасники Зустрічі, ставали рівно ж виразом живого досвіду. Особливо цінною була участь у Зустрічі і вклад в роботу учасників єпископів латинського обряду Румунської єпископської конференції, а також гостинність місцевого латинського єпископа Преосв. вл. Бошке Ласло. Зустріч 2012 року відбудеться в Загребі 8-11 листопада, з нагоди 400-ліття Унії Хорватської Католицької Церкви візантійського обряду з Римом, на запрошення Владики Ніколи Кекіча, Єпарха Крижівецького. Як ми повідомляли раніше, у цьогорічній зустрічі взяли участь чотирнадцять єпископів УГКЦ.

Прес-служба Ради Єпископських Конференцій Європи (ССЕЕ)