Владики Синоду УГКЦ: «Бідний Лазар завжди стоїть при воротах нашого дому…»

Пишуть в Постсинодальному посланні владики Синоду Єпископів УГКЦ до духовенства, мирян та монашества. Додамо, Синод відбувся 4-11 вересня у Львові на тему «Служіння ближньому-дияконія-в житті УГКЦ».

Владики Синоду навчають, що жертвувати слід з відповідним настроєм: з відчуттям любові до людини, створеної на образ і подобу Бога. Доброчинна діяльність церковних благодійних організацій та груп не повинні обмежуватися простим збиранням і розподілом коштів і речей чи продуктів. «Доброчинність повинна завжди виявляти особливу увагу до особи, яка опинилася в потребі, та виконувати в християнській спільноті цінну виховну функцію, плекаючи в людях соціальну відповідальність, готовність ділитися, повагу, любов та милосердя в дусі Христового Євангелія», - йдеться в Посланні. Єпископи застерігають, аби благодійність не перетворювалася на ще один різновид організованої соціальної допомоги: «Діла милосердя – жест любові та щирої уваги, скерований до тих, які потребують нашої допомоги, це нагода дати іншому можливість зустрітися з живим Христом».

У рамках програми «Жива парафія» владики закликають кожну парафіяльну спільноту зосередити особливу увагу на дияконії, як «зустрічі з живим Христом». «У парафії є багато конкретних форм для такого служіння: відвідування хворих, допомога бідним, годування голодних, захист сиріт, підтримка тих, які терплять несправедливо, миротворча діяльність, потіха засмучених, захист ненароджених дітей і т. п. Слід пам’ятати, що насамперед ми несемо відповідальність перед тими потребуючими, які живуть серед нас. А відтак, по змозі, парафія повинна підтримувати харитативну діяльність Церкви на регіональному, національному та міжнародному рівнях», - пояснюють вони, зазначаючи, що в кожній парафії належить створити харитативну групу чи парафіяльний осередок «Карітасу».

Утім, аби виявити милосердя і любов до ближнього, не треба йти далеко. Адже, часто ті, хто спраглий нашої уваги, доброти, підтримки, розуміння і любові, є поруч із нами: у сусідньому будинку, на тій самій сходовій клітці, під одним дахом. «Сім’я, в якій панує дух взаємної любові й підтримки, стає джерелом милосердя, що напуває потоками любові багатьох людей із ближчого і дальшого оточення. Саме до цього скерована і благодать, яку отримує подружжя в день вінчання, засновуючи християнську сім’ю як домашню Церкву – спільноту Божої любові й взаємного служіння. Служіння, починаючись у родині, поширюється далеко за її межі», - навчають владики.

«Дорогі браття і сестри, пам’ятаймо, що бідний Лазар завжди стоїть при воротах нашого дому, подібно як це описано в євангельській притчі. Відкриймо наші серця йому і проявімо йому Божу любов і милість, якщо не спільною дією Церкви, то приховано й непомітно для людей…», - закликають владики Синоду єпископів УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ