Владика Богдан: «Прихід до храму – це стрітення зі своїм Господом»

Під час проповіді владика Богдан зазначив, що у свято Стрітення Господнього Церква згадує подію, коли Пречиста Діва та праведний Йосиф принесли Боже Дитя Ісуса в єрусалимський храм, щоб «поставити його перед Господом». Коли вони виконували припис закону Мойсея, відбулося щось надзвичайне. "Відбулася зустріч людини з Богом, Спасителя зі спрагненим спасіння людством", - підкреслив проповідник. (Див. повний текст проповіді.)

Йдучи до храму Божого, ми теж виконуємо певний припис - церковну заповідь. "Припис має нам тільки дати нагоду до зустрічі із Тим, хто єдиний може дати нам спасіння і справжню втіху – з Господом Богом", - пояснив єпископ. Як приклад, владика Богдан навів заповідь Божу про пошану батьків. Діти виконують цю заповідь не з примусу, але - з любові, прагнучи провести з батьками час, подивитися в їхні очі, зазнати їхньої любові та виявити їм свою вдячність і любов.

Проповідник порадив вірним сприймати прихід до храму не як прості відвідини будівлі, але як зустріч із Богом - "стрітення зі своїм Господом". "Бо й справді, тут, у храмі, Богородиця простягає свої материнські руки і передає нам, так як старцеві Симеонові – найбільший скарб – своє Дитя, спасіння світу", - сказав єпископ. Коли християнин у такий спосіб переживатиме свою присутність у храмі, то після кожної Літургії зможе сказати: "Тепер, о Господи, можеш забрати мене з цього світу, бо я вже осягнув те, що потребував, побачив те, задля чого живу, прийняв Того, хто прийшов на просвіту поганам і славу люду свого Ізраїлю". Цим прийняттям Господа є для християнина приступання до Святого Причастя.

Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував владиці Богдану за спільну молитву і душпастирське слово.

Зазначимо, що в храмі Різдва Пресвятої Богородиці зберігається Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яка вперше була визнана за чудотворну у 1727 р. тодішнім перемишльським єпископом Єронімом Устрицьким. У 1738 р. на кошти подружжя шляхтичів Іллі та Олени Комарницьких, які мали особливу побожність до цієї ікони, було збудовано теперішній мурований храм, куди й перенесено ікону.

Упродовж 1944-1996 рр. доля оригіналу ікони вважалася невідомою. У 1996 р. одну з "копій", що знаходилась на місці запрестольної ікони, віддали на реставрацію до Львова. Цю справу довірили старшому реставраторові Львівського музею історії релігії Василеві Боянівському. Експерти-мистецтвознавці підтвердили повну автентичність оригіналу. Вони ствердили, що ікона не є підробкою, а оригіналом Самбірської чудотворної ікони, яку вважали втраченою. Про правдивість оригіналу свідчили знищене полотно, стиль писання ікони, фарба, рештки клею на полотні, які вказували на те, що вона спочатку була написана на дереві. Після реставрації ікона побувала у львівських та дрогобицьких храмах, а 23 лютого 1997 відбулося врочисте повернення чудотворної ікони до Самбора. Тут відбувся обхід довкола площі Ринок. Потім встановили ікону у відведеному для неї місці в церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії