Владика Богдан (Дзюрах) закликав вірних УГКЦ молитися за мир у Сирії

«Якщо на Близькому Сході не запанує мир і утиски християн надалі продовжуватимуться, може дійти до такого стану, що колиска християнства залишиться без християн»,– сказав  Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріаршої курії та Секретар Синоду єпископів УГКЦ 22 липня 2012 року, після Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, що у Києві, закликаючи вірних молитися за мир у Сирії та в Близькому Сході. Приводом до цього стали повідомлення ЗМІ про бойові дії, які охопили багато міст Сирії і дійшли до столиці – Дамаску. Від бойових дій особливо страждають християни, які змушені покидати рідні землі та втікати від переслідування. У цьому контексті владика Богдан зачитав лист Високопреосвященного владики Шаміра Нассара, маронітського католицького архиєпископа Дамаску, який перебуває в столиці Сирії і описує драматичні події останніх днів. Владика Богдан згадав, що мав нагоду особисто спілкуватися з архиєпископом Нассаром під час Папського Синоду 2010 року, присвяченого Католицькій Церкві на Близькому Сході. Вже тоді представники Східних Католицьких Церков дуже наполегливо просили молитися за мир на Близькому Сході, щоб запобігти поширенню збройних конфліктів в країнах, пов’язаних зі священною історією християн. На жаль, події останніх років розвиваються у дуже несприятливому руслі: Близький Схід надалі залишається «гарячою точкою» планети, а тисячі християн кожного року покидають Святу Землю. «Ми самі ще зовсім недавно зазнавали жорстоких переслідувань Христа ради, тому повинні бути вдячними Всевишньому за дар свободи, а водночас  бути солідарними до тисячів наших братів і сестер у вірі, які зазнають подібних утисків і випробувань сьогодні», - зазначив Секретар Синоду єпископів УГКЦ. Нещодавно з подібним закликом до молитви за мир у Сирії звернулася Рада Єпископських Конференції Європи (РЄКЄ). В Посланні, підписаному Президентом РЄКЄ Петером Кардиналом Ердьо – Примасом Угорщини, та віце-президентами РЄКЄ – кардиналом Анджело Баняско та архиєпископом Юзефом Міхаліком, зокрема, сказано: «Впродовж останніх місяців Церква і уся міжнародна спільнота з великою тривогою і глибоким смутком спостерігають за ескалацією в Сирії, де зброя, здається, замінила собою діалог». Представники Ради Європейських Єпископських Конференцій, до складу якої належить також Синод єпископів УГКЦ, висловлюють сподівання, що «влада країни, суспільство та усі віруючі, до якої б релігії вони не належали, споглянуть на Бога і знайдуть шлях, який допоможе припинити усіляку ворожість, відкласти зброю і започаткувати дорогу діалогу, примирення і миру» та закликають усіх християн Європи до молитви за мир для цього регіону. Додаток Лист з Дамаску (Сирія) Пишу, доки ще живу і доки ще маю доступ до Інтернету. Від ранку вівторка 17 липня 2012 року військові дії досягли до столиці. Офіційний Дамаск вдається до важкої зброї – до танків і гелікоптерів при чому – у густо заселеному місті. Руйнування в місті жахливі! Яка Голгофа! Сутички відбуваються на вулицях і поширюються від одного кварталу на інший. Неможливо спати з огляду на страх та шум від бомб і вибухаючих снарядів. Температура повітря сягає від 42° до 56°, а цілковита темрява внаслідок відключення світла перетворюється на справжні тортури. Дамаск, відірваний від решти Сирії, переживає різні форми нестачі. Продовольства більше не довозять. Нам бракує хліба, городини, інших харчових продуктів, в домах немає газу, ані вугілля, щоб розпалити пекарські печі. Люди рятуються хто як може. Багато родин покидають гарячі райони і утікають, творячи безконечні черги втікачів на дорозі, яка веде до Лівану. Інші дороги – до Йорданії, в сторону Іраку та на північ в сторону Гомс-Алепу закриті. Втеча в сторону Лівану відбувається посеред загальної паніки. Сподіваюся, що нас стрінуть прихильно. Адже сирійці свого часу теж приймали до себе біженців – палестинців, ліванців і іракців. Нечисельні вірні, які відважилися прийти на богослужіння, запалили велику кількість свічок перед гробом Блаженних мучеників з Дамаску. Прощалися одне з одним зі сльозами, неначе бачились в останній раз, перш ніж повернутися додому під звуки куль та вибухів снарядів. Впродовж останніх 16 місяців війна з насиллями, які мучили інші міста Сирії, обходила Дамаск стороною. Настала наша черга страждати і померти. Щойно прибрали куточок під сходами, щоб разом з сусідами сховатися від гранат. Підвальне приміщення парафіяльного дому щойно очистили від завалів... О щоби після такого великого страждання настало Воскресіння! + Шамір Нассар, Архиєпископ Маронітської Католицької Церкви, Дамаск.

Департамент інформації УГКЦ